Глава 2

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

вищі навчальні заклади системи МВС України, майже у кожному з яких організовано спеціалізовані кафедри кримінології або такі, що поєднували її викладання з іншими дисциплінами криміналь­но-правового циклу. Невдовзі у 1997 р. у Національному універси­теті внутрішніх справ (Харків) було утворено кримінологічну ла­бораторію для проведення відповідних досліджень.

Подібні організаційні заходи відбулися в ряді вузів іншого підпорядкування. Спеціалізовані кафедри кримінології було утво­рено в Харківському юридичному інституті (нині — Національна юридична академія імені Я. Мудрого) Одеській державній юри­дичній академії, Академії державної податкової служби України (згодом ці заклади отримали статус Національних), а в останній — ще й Науково-дослідний центр, серед наукових досліджень якого значне місце займають кримінологічні.

Організаційно-інституційна розбудова кримінологічних уста­нов та підрозділів створила сприятливі умови для залучення, кон­солідації, підготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів кримінологів, розширення кримінологічних досліджень.

Разом із тим, у побудові нового українського суспільства і про­голошеної демократичної соціальної правової держави Україна, реформуванні її економіки за ринковим типом, а точніше в ор­ганізації та керівництві цими процесами, проявилися значні нега­тивні, а нерідко й кризові наслідки, в тому числі криміналізація суспільних відносин, приховане (латентне) та офіційно зареєстро­ване зростання злочинності. Суспільно-політичні передумови та причини цих процесів і їхніх кримінологічно значущих наслідків будуть детально розглянуті у відповідних главах Курсу, де висвіт­люються природа та детермінація сучасної злочинності, передусім у сфері економіки, у формах організованої злочинної й коруп-ційної діяльності та ін.

Наразі обмежимося лише висновком, що зростаючі органі-заційно-інституційні та кадрові можливості проведення криміно­логічних досліджень у 90-х роках XX ст., особливо у другій їх половині, поєдналися із тим, що різко зросли потреби у таких дослідженнях, передусім з огляду на загрозливий стан та динаміку злочинності. Все разом це позначилося на збільшенні кількості та­ких досліджень та виконаних на основі них розроблень, що може бути проілюстровано наступними даними, починаючи з 1998 p.,

76

коли у Координаційному бюро з проблем кримінології було нала­годжено їхній облік (див. таблицю № 1).

Таблиця № 1

Таблиця