logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

заходів щодо об'єкта управління в цілому та окремих його напрямів, наприклад, реагування на повідомлення про вчинені злочини, їх розкриття, розслідування, захисту потерпілих, відшко­дування завданих збитків тощо;

— пропозиції щодо заходів запобігання злочинності та злочин­ ним проявам виокремлються в окрему групу за своєю криміноло­ гічною змістовністю; на відміну від попередньої групи, де можуть пропонуватися заходи різного характеру (правові, соціальні, інформаційні, ресурсного призначення тощо), у цій групі пропо­ нуються лише запобіжні заходи, які є суто кримінологічними або мають запобіжне, тобто кримінологічне, значення. Заходи цієї гру­ пи, як правило, більш предметні, адресні, цілеспрямовані, в тому числі функціонально спрямовані щодо конкретних причин і умов, звичайно, якщо в результаті аналізу останні були визначені.

Кримінологічні засоби, що використовуються на останніх двох стадіях, можуть розрізнятися залежно від форми, рівня, цільового призначення управлінського рішення. Подані до програми чи плану, вони мають описовий характер з виділенням окремих дета­лей, пояснень, залежних умов тощо. Висновки і особливо пропо­зиції до нормативно-управлінських документів відрізняються ди-рективністю та лаконізмом формулювань, спрямованістю до маси однорідних суб'єктів виконання. Пропозиції до директивних доку­ментів, що розраховані на реалізацію в імперативній формі, часто одночасно пропонують заходи контролю та відповідальності за не­виконання зазначених актів.

У науці управління прийнято диференціювати управлінські за­ходи (норми рішень) за формою та змістом таким чином:

388

Кримінологічні засоби забезпечення управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності частіше реалізуються у формі заходів-норм, пропозицій, дій, рідше — у вигляді директив і майже ніколи — у формі команди.

Кримінологічні засоби найчастіше розраховані на їх програмо-вано-плановану реалізацію. За радянських часів широко практи­кувалося, особливо на місцевому, регіональному та об'єктовому рівнях, складання планів профілактики правопорушень. У разі передбачення у цих планах, крім спеціально-кримінологічних, та­кож соціально-економічних, соціально-психологічних, куль­турних, освітніх та інших заходів, ці плани називалися комплек­сними. В Україні, починаючи з 2000 p., було відроджено практику програмування запобігання злочинності. Початок їй поклала Ком­плексна програма профілактики злочинності у 2001-2005 pp., за­тверджена Указом Президента України від 25.12.2000 р. Плану­вання діяльності щодо запобігання та протидії злочинності цілком себе виправдало. Воно займає важливе місце у системі управління цією діяльністю. Нова влада майже два роки, на жаль, не знайшла часу за політичними суперечками та перекроюванням владних по­вноважень, щоб продовжити програмування запобіжної анти-кримінальної діяльності. Наступна програма була затверджена Кабінетом Міністрів України лише у грудні 2006 р. без належного кримінологічного обґрунтування. Теоретичні засади цього ком­плексного кримінологічного засобу буде розглянуто окремим па­раграфом цієї глави, а практична організація розроблення плану — в окремій главі Книги 3 Курсу.

389