logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

Останнім часом у працях відомих кримінологів, зокрема Росії, термін «боротьба» став вживатися поряд із терміном «стратегія», вбачаючи, що останній визначає «мистецтво боротьби» та може за­стосовуватися, коли на злочинність здійснюється системний вплив1. Ознака системності є дуже важливою для визначення уп­равління у сфері запобігання та протидії злочинності; про неї ще йтиметься далі. Підтримуючи застосування терміна «стратегія» у наведеному контексті, В. М. Кудрявцев вважає його більш змістовним, ніж «боротьба», але у подальшому вживає не замість останнього, а поряд із ним — «стратегія боротьби»2.1 це не випад­ково, тому що «стратегія» — це не замінник предметної діяльності, яку звично називають «боротьбою». Стратегія — це кращий спосіб ведення боротьби, більш досконалий, професійний, на рівні ми­стецтва. Тобто стратегія стосується іншого рівня діяльності — не предметної, а управлінської, і наразі є стратегією управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

Продовжуючи розгляд проблеми цього різновиду соціального управління, відзначимо, що після її постановки понад чверть століття тому Г. А. Аванесовим вона, на жаль, не отримала подаль­шого фундаментального розвитку кримінологами ні за часів Радянського Союзу, ні після його розпаду (принаймні криміноло­гами України). Слід відзначити, що проблем управління діяль­ністю у сфері протидії злочинності за цей час торкалися фахівці інших галузей наук кримінально-правового циклу, зокрема кримі­налісти та процесуалісти. Визначний вітчизняний криміналіст P. C. Бєлкін, розглядаючи на доктринальному рівні конструкцію запропонованої ним комплексної «загальної теорії боротьби зі злочинністю», включив до спеціальної частини останньої «прин­ципи формування комплексів заходів боротьби зі злочинністю», який відніс до компетенції теорії управління. До її предмета у взаємодії з іншими теоріями він відніс також форми застосування комплексних заходів боротьби зі злочинністю, прогнозування та­ких заходів та результатів їх застосування і реалізації прогнозів1.

Відомий український криміналіст В. С. Зеленецький, розвиваючи загальну теорію боротьби зі злочинністю, відніс до її предмета окремим комплексним елементом міждисциплінарного розділу організацію праці й управління у сфері боротьби зі злочинністю, включивши до нього складові елементи організаторської роботи, а також основні питання науки управління (про сутність, суб'єкти, об'єкти, види функцій, форми і методи управління, управлінські рішення, прогнозування, різнопланове забезпечення тощо) стосовно сфери боротьби зі злочинністю2. Таким чином, управ­лінська тематика у сфері протидії злочинності тут визначена більш розгорнуто, але лише на рівні загальної теорії цієї діяль­ності, не торкаючись управлінських проблем окремих її основних напрямів, зокрема запобігання злочинності, а також змістовно не розкрита. У такий спосіб ця тематика представлена й у запропоно­ваній зазначеним автором Програмі курсу «Загальна теорія боротьби зі злочинністю», зокрема у її темі 283.

Управлінська тематика щодо сфери запобігання та протидії злочинності розвивалася головним чином у руслі розгляду проблем управління правоохоронною діяльністю, передусім органів внутрішніх справ. У цьому напрямі, у тому числі в Україні, написано чимало монографій, видано підручники, захищено ди­сертації, у відомчих вищих навчальних закладах створено на­вчальну дисципліну і спеціалізовані кафедри, а останнім часом і Академію управління MB С Проте розроблення зазначеної «галу­зево-правоохоронної» управлінської тематики відбувалося голо­вним чином через перенесення у сферу управління діяльністю органів внутрішніх справ загальних положень, схем і понять науки управління, передусім щодо соціального управління, а також через відповідну галузеву інтерпретацію останніх. За такого підходу залишилися фактично не розкритими суттєві особливості управління, що обумовлюються специфічним змістом окремих напрямів діяльності органів внутрішніх справ, зокрема у сфері

1 Криминология / Под ред. А. И. Долговой. — М., 2001. — С. 27, 416.

2 Кудрявцев В. Н. Стратегии борьбы с преступностью. — М., 2003. — С. 38.

368

1 Белкин Р. С. Курс советской криминалистики. — М., 1977. — Т. 1: Общая теория советской криминалистики. — С. 73-74.

2 Зсленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. — Харьков: Основа, 1994. — С. 86.

3 Там само. — С. 304.

369