Глава 2

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

О. І. Гацихо та ін. За визначенням учасників конференції Київська філія ВНДІ СРСР за 10 років існування перетворилася на про­відну кримінологічну установу України та зайняла гідне місце се­ред закладів кримінологічної науки Радянського Союзу.

Проте декому в Україні, передусім окремим керівним працівни­кам ЦК Компартії, що, як тоді було прийнято говорити, «куриру­вали» діяльність правоохоронних органів та розвиток суспільних наук, було не до вподоби зростання авторитету Київського Філіалу ВНДІ. У його аналітичних документах серед умов, що сприяли злочинності, називалися недоліки в роботі партійних і державних установ з організації запобігання їй та протидії. Викли­кало невдоволення незалежне становище керівництва Філіалу,

Учасники науково-практичної конференції 1981 р. у Київській філії ВНДІ МВС СРСР:

В. Ф. Захаров, А. І. Долгова, 1.1. Карпець, Ф. Г. Бурчак, І. Д. Гладуш, А. П. Закалюк, С А. Тарарухін, О. І. Гацихо, І. М. Даньшин (перший ряд)

О. О. Ковалкін, С В. Трофімов, М. І. Майоров, Л. В. Багрій-Шахматов, М. Я. Сегай, В. І. Попов, М. М. Короткий та ін. (другий ряд)

68

який був безпосередньо підпорядкований союзному Міністерству внутрішніх справ, що не давало змоги «прибрати його до рук» на республіканському рівні.

За таких умов новий міністр внутрішніх справ СРСР В. В. Фе-дорчук, недавній можновладець з України, де він очолював Комітет державної безпеки та мав тісні стосунки з партійним керівництвом, несподівано на початку 1984 р. висловився за ліквідацію Київського Філіалу ВНДІ. Як стало відомо, єдиним ар­гументом на обґрунтування цього раптового рішення був висно­вок, що «відомча наука повинна бути тільки в Москві». Керівни­кам відповідних підрозділів МВС СРСР та ВНДІ важко було за­перечувати категоричному висновку міністра. Єдине, що вдалося заподіяти, — це продовжити існування Філіалу із значно скороче­ним штатом протягом року, але в 1985 р. його було ліквідовано, а на його базі створено науково-дослідну лабораторію з підпорядку­ванням її Київській вищій школі МВС СРСР. Зазначені вище функціонери ЦК Компартії України не приховували свого задово­лення від подібного вирішення долі провідної і фактично єдиної в республіці наукової кримінологічної установи.

Читачі Курсу, очевидно, помітили, що значний обсяг поданого матеріалу присвячено діяльності КНДЛ — Київського Філіалу ВНДІ. Це пояснюється тим, що, по-перше, тематика, кількість досліджень та отриманих результатів цієї установи значно переви­щували показники інших закладів в Україні. По-друге, органі­зація, науково-методичне та інформаційно-емпіричне забезпечен­ня її досліджень відповідали сучасним вимогам, обумовлювали надійну репрезентативність висновків і вигідно відрізнялися від поширеної на той час практики проведення досліджень лише на підставі аналізу друкованих джерел. По-третє, дослідження КНДІ-Філіалу мали, як правило, прикладну спрямованість, їхні результати пропонувалися до реалізації лише після надійного дослідного випробування, що забезпечувало їхнє своєчасне та більш повне впровадження. По-четверте, і це головне, у Філіалі за­вдяки багаторічним зусиллям був системно підібраний, підготов­лений та збагачений власним науковим досвідом колектив фахівців, кваліфікація більшості яких відповідала вимогам сучас­ної кримінологічної установи. Розпорошення цього колективу є

69