Глава 4

Теорія злочинності

можуть істотно різнитися, але головне, що злочин є результатом спільної діяльності всіх співучасників і при цьому кожен із них до­кладав свої зусилля, зробив свій внесок у вчинення злочину вико­навцем¹. Особливе значення для розуміння характеру спільної злочинної діяльності у разі співучасті має розгляд автором при­чинного зв'язку між діями співучасників і злочином, який вчинив виконавець, зокрема положення про те, що цей зв'язок за спів­участі має опосередкований характер, оскільки діяльність вико­навця злочину перебуває у залежності від попередньої діяльності інших співучасників². Принципово важливе значення для визна­чення множинності характеру злочинної діяльності за співучасті має розгляд М. І. Пановим особливостей інтелектуальної ознаки умисної вини співучасників, зокрема положення про те, що вико­навець не обов'язково повинен усвідомлювати злочинну діяль­ність усіх і окремо кожного із співучасників у повній мірі, але він повинен усвідомлювати хоча б найближчу «ланку» діяльності співучасників; досить того, щоб співучасники усвідомлювали хоча б у родових рисах властивості злочину і розуміли, що сприяють його вчиненню³.

Використання зазначених, безперечно важливих положень для визначення сутності та поняття злочинної діяльності досі обмежу­валося тим, що згідно зі ст. 26 КК України, яка визначає співучасть у вчиненні умисного злочину, інститут співучасті трактувався, як правило, таким, що стосується одного конкретного злочину, а не декількох злочинів, об'єднаних єдиною злочинною діяльністю. У Коментарі 2004 більш чітко пояснюється, що за допомогою інституту співучасті, тобто наведених вище положень, вирішують­ся питання і про відповідальність (підстави, межі та ступінь) осіб, які беруть участь у вчиненні злочинів (не одного конкретного злочину. — Авт.) організованими злочинними групами або злочин­ними організаціями⁴.

Це положення вкрай важливе для розуміння того, що злочини організованих злочинних груп та злочинних організацій є організо­ваною злочинною діяльністю, ознаки якої мають бути визначені для ідентифікації організованого характеру зазначених злочинів. Визначення та характеристика у ст. 27 КК України серед видів співучасників організатора вчинення злочину та його функціо­нальних різновидів, а також відповідний коментар до цієї статті дають змогу виокремити у злочинній діяльності, принаймні відпо­відно до організованих угруповань, її організаційну частину, яку виконує організатор (організатори) цієї діяльності.

Наведене дає можливість зробити деякі висновки. У чинному кримінальному законодавстві України та у науково-практичних коментарях до нього більш широко використовується категорія злочинної діяльності, зокрема під час розгляду стадій вчинення злочину, насамперед підготовки до злочину, а також інституту співучасті, її організованих форм; наводяться деякі ознаки та інші характеристики цієї діяльності, проте визначення поняття «зло­чинна діяльність» не дається. Залишаються нез'ясованими такі положення: достатність підстав для фактичного ототожнення злочину, злочинного вчинку і злочинної діяльності, включаючи розглядання злочину як діяльності; відмінність поняття «злочин­на діяльність», що вживається під час розгляду стадій вчинення злочину, від злочинної діяльності, як однієї з форм вчинення злочину (злочинного прояву); застосування категорій інституту співучасті до декількох злочинів, об'єднаних єдиною злочинною діяльністю. Вирішення цих та інших питань пов'язане з пробле­мою визначення кримінально-правового поняття злочинної діяль­ності та його нормативного відображення у кримінальному зако­нодавстві. Необхідність розв'язання цієї проблеми неодноразово ініціювалася та обґрунтовувалася автором Курсу¹, проте досі не знайшла вирішення. Спробуємо окреслити методологічні поло­ження її предметного розв'язання.

¹ Коментар 2004. - С 83.

² Там само. — С. 84.

³ Там само. — С 85.

⁴ Там само. — С 81.

148

¹ ЗакалюкА. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прак­тика). — 2001. — № 4. — С 24-26; ЗакалюкА. П. Організована злочинна діяльність: сутність та потреби нормативного визначення // Новий Кримінальний кодекс України: питання за­стосування і вивчення: Матеріали міжнар. наук.-практ. копф. — X., 2002. — С, 61-64.

149