logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 4

Теорія злочинності

чинів. За межами судової статистики, принаймні певний час, зали­шаються й кримінальні справи, злочини по яких не розкриті, або винні особи перебувають у розшуку.

Інтенсивність злочинності. Показники рівня злочинності не завжди дають правильне уявлення про реальну її поширеність та інтенсивність злочинних проявів. Остання, як правило, залежить від кількості населення, його щільності на території вимірювання. Ця залежність ґрунтується на припущенні, що серед населення є порівняно незмінна частка людей, які проявляють злочинну активність. Тому серед більшої кількості населення передба­чається й більша кількість осіб, які вчиняють злочинні прояви. Для врахування фактору кількості населення на території вимірю­вання злочинності, тобто для отримання показника інтенсивності останньої, який не залежить від абсолютної кількості населення, застосовують показник, що називається коефіцієнтом інтенсив­ності злочинності.

Коефіцієнт інтенсивності злочинності — це відносний статис­тичний показник поширення злочинності на певній території та визначається через кількість злочинів, що припадає на кожну ти­сячу (10 тис. або 100 тис.) населення певної території. Зрозуміло, що цей показник більш адекватно характеризує злочинність з ог­ляду на її поширення, інтенсивність у кожній однаковій за кількістю сукупності населення.

Коефіцієнт інтенсивності злочинності (К.л) обчислюють за формулою:

(формула 1)

(47,6 млн осіб) розраховуємо за наведеною формулою, що коефіцієнт інтенсивності злочинності на 100 тис. населення у 2005 р. загалом у країні становив 1033.

Для порівняння наведемо показники коефіцієнта інтенсивності злочинності у деяких інших країнах у 1997 р. В Україні того року він становив 1162, Німеччині — 8029, Бельгії — 8035, Норвегії — 6995, Данії - 10 051, Італії - 4000, Швейцарії - 4769, Греції -3591, що можна пов'язувати як із високим рівнем злочинності, особливо мігрантів, так і зі сталою системою повної реєстрації усіх повідомлень щодо кримінальних проявів, включаючи кримінальні проступки (не кваліфіковані у значенні злочинів). У країнах, що значною мірою переймають європейський досвід реєстрації злочинів, показник згаданого коефіцієнта зріс, зокрема у Латвії до 1496, Литві - 2046, Естонії - 2809, Польщі - 2568, Болгарії -2904, Румунії - 1601, Угорщині - 5066, Чехії - 3917. У країнах СНД, де здебільшого зберігається традиція неповної реєстрації повідомлень про злочини, коефіцієнт інтенсивності за той самий рік становив: у Республіці Білорусь — 1251, Росії — 1627, Казах­стані — 1047, а в Азербайджані — 216, Вірменії — 325, Грузії — 256. У Китаї, де й нині панує комуністичний режим, цей показник становив 316і.

Розглянемо значення коефіцієнта інтенсивності злочинності для отримання реального уявлення про останню на прикладі групи регіонів, в яких традиційно реєструвалося найбільше злочинів, тоб­то рівень злочинності є найвищим. Візьмемо для прикладу значення показників рівня та інтенсивності злочинності за 2002 р. та простежимо вплив показника інтенсивності на зміну уявлення про першу десятку регіонів з найбільшим поширенням злочинності (див. таблицю № 2).

З — кількість злочинів на території за певний час (в абсолют­них числах),

Н — чисельність населення на території вираховування у період розрахунку (в абсолютних числах),

НР — кількість населення, з розрахунку на яку визначається по­казник інтенсивності злочинності.

Виходячи з даних про кількість вчинених злочинів в Україні у 2005 р. (485,7 тис.) та про чисельність її населення у цьому році

158

1 Шакун В. І. Суспільство і злочинність. — К., 2003. — С 720-724.

159