Глава 1

Поняття, предмет і система кримінології

ності. Тобто значна частина кримінології виходить за межі юри­дичних наук, хоча й оперує здебільшого правовими поняттями. І. К. Туркевич правильно заперечує проти визнання кримінології загальнотеоретичною щодо всіх наук кримінально-правового цик­лу¹, вказуючи при цьому, що вона відіграє таку роль лише стосов­но аспектів, «які торкаються її предмета»²: передусім злочинності. Водночас слід додати, що загальнотеоретична функція криміно­логії інколи стосується наукових засад проблем, які виходять за межі наук не лише кримінально-правового циклу, а й загалом юридичних наук. Наприклад, у теоретичному обґрунтуванні проблеми запобігання злочинності.

Залежно від основного предмета вивчення всі науки поділя­ються на: а) суспільні, б) природничі, в) технічні. Різновидом суспільних наук є юридичні науки. Кримінологія, основним пред­метом вивчення якої є суспільний феномен злочинності, належить до суспільних наук. А те, що у поясненні природи злочинних про­явів особи вона використовує знання з деяких природничих наук, не виводить її за межі суспільних наук в якусь «комплексну» сфе­ру. Це є також аргументом того, що кримінологія не обмежується вивченням питань, які регулюються правом, і не дає змоги повною мірою вважати її правовою, і навіть юридичною. Кримінологію слід вважати самостійною суспільною наукою, яка знаходиться на стику юридичних, економічних, політичних, соціологічних, психо­логічних і, частково, природничих наук, використовуючи крім без­посередньо кримінологічних, тобто здобутих шляхом криміно­логічних досліджень, знання зі згаданих наук.

Отже, кримінологія є самостійною теоретико-прикладною суспільною наукою про злочинність, а ще ширше — про її приро­ду, сутність, закономірності виникнення, суспільного прояву та запобігання.

Наведене поняття визначає кримінологію як науку. Крім того, вона є навчальною дисципліною, що містить комплекс криміноло­гічних знань, якими повинен володіти фахівець, що здобуває освіту певного профілю. Останній визначається причетністю до виконан-

' Долгова А. И. Криминология. — М., 1999. — С 14-15. ² Туркевич І. К. Зазнач, праця. — С 54.

20

ня завдань кримінології, зокрема до теоретичного обґрунтування діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. Зрозуміло, що таку діяльність можливо предметно здійснювати лише за наяв­ності знань щодо її предмета. Останній становить насамперед зло­чинність, спеціальні знання стосовно якої дає кримінологія. Отже, кримінологія визначається як навчальна дисципліна, що охоплює комплекс кримінологічних знань щодо злочинності, законо­мірностей її виникнення, функціонування та запобігання їй.

Останнім часом стає все зрозумілішим, що кримінологія через свою теоретико-прикладну сутність повинна мати й практичну реалізацію, тобто здійснюватися у вигляді кримінологічної прак­тичної діяльності. У цьому аспекті практичну кримінологію визначають як діяльність із забезпечення і здійснення кримі­нологічними засобами завдань щодо запобігання, а у загальному плані — й протидії злочинності.