logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 4

Теорія злочинності


, де


повинно складати уявлення, хоча б за зовнішніми, здебільшого статистичними показниками, про злочинність у внутрішньо-якіс­ному відношенні. Структура злочинності визначається за методом порівняння, згідно з яким зіставляються кількісні та якісні показ­ники класифікованих певним чином (за певною підставою) окремих видів і категорій злочинів, осіб, які їх вчинили, ознак цих об'єктів спостереження. Через порівняння визначається показник (питома вага у відсотках) окремої виділеної структурної групи певного виду злочинів щодо загальної величини злочинності. Питома вага (П. в.) вимірюється за звичайною формулою вираху­вання відсотку:

Зв — кількість злочинів певного виду, певної структурної групи, З — загальна кількість злочинів, рівень злочинності.

У кримінології поширена думка, що структуру злочинності можна побудувати за будь-якою ознакою злочину або особи, що його вчинила, і тим самим отримати характеристику видів зло­чинів з огляду на цю ознаку, наприклад, питому вагу групових зло­чинів, рецидиву тощо. Але це характеристика якості злочинів ли­ше з однієї сторони, що відповідає ознаці, яка вибрана як підстава структуризації і порівняння. Отримання комплексної змістовної кількісно-якісної характеристики щодо складу злочинності знач­ною мірою залежить від мети її структурування, визначення кри­терію (підстави) проведення останнього та вибору ознаки злочину або особи, що його вчинила, яка відповідає визначеній підставі. Залежно від мети структурування розрізняють декілька різно­видів структури злочинності.

Найпростішою з них є так звана статистична структура зло­чинності, яка відображає показники щодо кількості (питомої ваги) зареєстрованих на певній території за певний час злочинів, розподілених за визначеними у статистичній формі їх видами і категоріями, а також про чисельність осіб, які їх вчинили, дифе­ренційованих подібним чином. Фактично це відтворена статис­тична форма реєстрації злочинності, яка крім кількісних показ-

162

ників складових частин останньої, що дають уявлення про їх співвідношення, не містить жодної інформації про якісні ознаки злочинності і тому фактично не може виконувати функціональну роль структури останньої. Між тим за традицією, що тягнеться з радянських часів, і у наш час статистичний розподіл зареєстрова­них злочинів інколи подають у підручниках та спеціальних кримі­нологічних виданнях як структуру злочинності1.

Більше якісних характеристик злочинності містить криміналь­но-правова структура злочинності, яку утворюють через дифе­ренціацію злочинів за будь-якою кваліфікуючою ознакою складу злочину. Підставою для неї може бути вік, осудність, повторність притягнення до кримінальної відповідальності суб'єкта злочину; суспільна значущість об'єкта посягання; індивідуальний чи групо­вий спосіб діяння, у тому числі вид співучасті; форма вини та інші ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, спосіб його вчинен­ня, зокрема застосування насильства, жорстокості тощо. Кла­сифікація злочинів, проведена за будь-якою з названих підстав, суттєво розкриває їхню кримінально-правову характеристику, мо­же сприяти удосконаленню кримінального законодавства та прак­тики його застосування.

Більш складною за змістом та способами отримання є криміно­логічна структура злочинності. Структуризація злочинності в кримінологічних інтересах, яку часто називають класифікацією, має, передусім, відповідати призначенню кримінології — створю­вати наукове знання та обґрунтування з метою визначення кримі­нологічно значущих чинників та удосконалення запобіжного впливу на них з метою запобігання відповідному виду злочинів та злочинності загалом. Однак статистична інформація, яка здебіль­шого є джерелом структурування злочинів, як правило, не дає безпосереднього уявлення про кримінологічно значущі чинники та їх кримінологічний потенціал.

Через таку відмінність кримінологічного структурування злочинності та фактичну неможливість одержати кримінологічно значущу інформацію безпосередньо із статистичних джерел, в кримінології, зокрема українській, було запропоновано кілька

'Кримінологія. Загальна і Особлива частина/За рєд. І. М. Даньшиїїа. — С 40; Кальман Л. Г., Христич И. А. Словарь криминологических и статистических терминов. — Харьков, 2001. — С. 81.

163