logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 2

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

академічних курсів, підручників, у яких українські автори не брали участь. Дисертації українських кримінологів, як і вчених інших га­лузей, отримували затвердження тільки у ВАК СРСР. Тематика кримінологічних досліджень будувалася за предметно-галузевим, а не регіональним принципом. Останній обмежено допускався лише з порівняльною метою. У результаті особливості кримінологічної ситуації в Україні, яка за територією і кількістю населення перева­жає більшість європейських країн, згідно з її територіальними, де­мографічними, етнічними, виробничими, соціокультурними та іншими ознаками не досліджувалися. Тим більше єдиний теоретич­ний журнал «Советское государство и право» та єдине спеціалізова­не видавництво «Юридическая литература», де частково мали місце кримінологічні публікації, знаходилися лише в Москві. У Києві рідко коли можна було видати кримінологічну працю у Політви-даві України та у видавництві «Наукова думка», але доклавши бага­то зусиль, оскільки їхні тематичні плани затверджувалися у ЦК Компартії. Вкрай негативно позначалася відсутність у такій великій республіці як Україна кримінологічної установи, за винятком періоду 1972-1985 pp., коли діяв Київський філіал ВНДІ та його попередниця — КНДЛ. Кримінологічна тематика в інших наукових установах (фактично єдиному Інституті держави і права АН УРСР) та навіть у провідних вищих навчальних закладах, за винятком част­ково Київської вищої школи МВС, була обмеженою. Результати досліджень, що потребували практичної спрямованості, перебували під жорстоким контролем відділу ЦК КПУ. Викладання криміно­логії проводилося лише за союзними підручниками, де повністю була відсутня інформація українського походження, та за вкрай обмеженою навчальною програмою (36-40 навчальних годин).

Разом із тим, імена деяких українських кримінологів були відомі й на союзному рівні, передусім у системі МВС. Вони брали участь у союзних виданнях, конференціях, нарадах, але відчувала­ся їхня меншовартість та фактична другорядність порівняно з «Центром» та його представниками.

За цих умов навряд чи є підстави для виокремлення у радянсь­кий період кримінологічних досліджень в Україні, як і наукової розробки багатьох інших суспільних проблем, в окрему галузь української науки.

74