Глава 5

Теорія детермінації злочинності

тичні формули та способи визначення наявності кореляції, які можна використовувати для пошуку детермінантів та детермі­ністичного зв'язку.

Детермінація — це форма спрямованого зв'язку, коли один об'єкт визначає інший, можливо, ще не обумовлює і тим більше не спричинює його, але між ними є детерміністична залежність. «Де­термінізм означає зв'язок, що проявляється у залежності речей (властивостей речей і відносин між ними, подій, процесів, станів) у їх існуванні та зміні від будь-яких факторів»¹. Основною рисою детерміністичного зв'язку між об'єктами (подіями, процесами, явищами) є наявність залежності між ними, одного від другого, а реально — одного від інших об'єктів.

Види детермінації різні, точніше багатозначні. Розділяють де­термінацію причинну, обумовлюючу, корелятивну, функціональну, зв'язок станів та ін. У теорії детермінації, яка належить до філо­софії, зазначається, що існує понад ЗО видів детермінації, однак визначено її зміст і сутність лише стосовно однієї третини. Зокре­ма, виділяють причинну та непричинну детермінацію. До остан­ньої відносять статистичну, кореляційну, зв'язок станів, системно-структурну та ін. Диференціація детермінації можлива й за інших підстав. Так, за ступенем, мірою залежності виокремлюють: 1) жорстку — однозначний зв'язок; 2) корелятивну, коли зв'язок не має визначеного змісту; 3) ймовірну, якщо залежність, у тому числі її зміст, можливі за певних умов; 4) розпливчасту детер­мінацію, за якої залежність існує, проте вона чітко та однозначно не виявляється. За часом детермінацію поділяють на минулу, нинішню та майбутню. За способом вона може бути однозначною та статистичною, тобто багатозначною, ймовірною. За формою — інформаційною, речовою, фізичною.

Відомий російський кримінолог Н. Ф. Кузнецова, яка розроб­ляла теорію кримінологічної детермінації у сучасний період (по­чинаючи з 80-х років XX ст.) включає до системи кримінологічної детермінації три основні елементи: причини, умови та корелянти². Названі терміни належать до теорії детермінації та її складової —

теорії причинності. Важливою умовою правильного розуміння сутності та застосування цих термінів є їхнє вживання у будь-якій науці, включаючи кримінологію, у тому значенні, яке їм надають теорії детермінації та причинності. На жаль, цієї важливої умови часто не дотримують кримінологи, які надають згаданим термінам дещо інше значення.

Згідно з названими теоріями причиною називають явища (си­стеми), які породжують, продукують інші явища (системи) — наслідки. Тобто між причиною і наслідком зв'язок генетичний, продукуючий. У тлумачних словниках слово «причина» звичайно етимологічно пов'язується з дієсловом «вчиняти», тобто робити, творити, виробляти¹.

Важливим для розуміння дії причинності є питання про внут­рішню структуру причинного зв'язку. Остання має такі різновиди: а) бінарний (двоелементний) зв'язок причини і наслідку; б) при­чинний ланцюг, тобто послідовна змінюваність двоелементних ла­нок причинного зв'язку, в якому причина цієї ланки є наслідком попередньої ланки, її причини; в) причинна мережа або «дерево причинності», під якою розуміють систему процесів, утворень, що охоплюються єдиною динамічною структурою, стан кожного з елементів системи прямо або опосередковано обумовлений станом інших елементів цієї системи². На думку Н. Ф. Кузнєцової, яку ав­тор Курсу повністю поділяє, у системі причинності злочинності присутні всі згадані види причинного зв'язку: бінарний, злочин­ний ланцюг, причинна мережа. Але при цьому наголошується, що причинний зв'язок у кожній ланці завжди є безпосереднім, тобто А спричинює В. І якщо В спричинює С, то це не означає, що в усіх випадках А спричинює С. Це можливо, якщо між А та С також існує причинний зв'язок. При цьому причина попередньої причи­ни — не причина наслідку цієї ланки, а його умова. За іншого підходу, коли вважають, що причина може бути «опосередкова­ною», тобто знаходиться у другій ланці спричинення, фактично відбувається поєднання різних причин і наслідків у міру просу­вання за причинним кримінологічним ланцюгом. Після цього

' АскинЯ. Ф. Философский детерминизм и научное знание. — М., 1977. — С. 30.

² Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации. — М, 1984. — С. 11.

186

¹ Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка. — М., 1965. — Т. III. — С. 459.

² Кузнецова Н. Ф. Зазнач, праця. — С. 12.

187