logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 3

нологічного наукового дослідження1. Проте для такого ототож­нення немає підстав. Воно, на нашу думку, пов'язане зі зведенням багатофункціональної наукової кримінологічної діяльності лише до її пізнавальної функції, проявом якої є кримінологічне дослі­дження. Методологія науки, наукової діяльності як теоретико-концептуальної основи пізнання визначає здебільшого і головним чином принципи, правила, методи здійснення пізнавальної функції науки. Разом із тим, методологія науки, наразі криміно­логії, створює загальну методологічну основу для здійснення й інших її функцій, зокрема політичної, ідеологічної, соціокультур-ної, освітянської, конструктивно-проективної тощо. Однак науко­ва діяльність щодо здійснення цих функцій і, відповідно, її методо­логія далеко не в усьому тотожні пізнавальній діяльності та її ме­тодології. Методологія науки, наразі кримінології, на рівні більш високого узагальнення, переважно в частині загальних філософсь­ких світоглядних та пізнавальних засад, теоретичного визначення діалектичного методу та методологічних правил його реалізації, створює єдину методологічну основу для наукової діяльності за всіма її функціональними напрямами. Разом із тим, реалізація кожного з цих напрямів, спираючись на зазначену єдину методо­логічну основу науки, вимагає опрацювання та використання ме­тодологічних та методичних положень, специфічних саме для цьо­го функціонального напряму наукової діяльності. Особливе поло­ження серед них, у тому числі й щодо методологічної ролі, займає пізнавальна наукова діяльність. Вона, як відомо, має різні стадії, починаючи від початкового вивчення та аналізу ознак свого пред­мета, емпіричних знань щодо нього і аж до визначення його уза­гальнених абстракцій та теоретичних закономірностей. Теоретичні знання, у тому числі із загальної теорії кримінології та її окремих теорій, вчень, категоріальних закономірностей, понятійних визна­чень, а також емпірична інформація, здобуті в процесі здійснення пізнавальної функції наукової діяльності, стають надбанням кримінологічної науки в цілому та водночас теоретичним фунда­ментом і особливо емпіричним підґрунтям для здійснення інших

1 Курс кримінології. Загальна частина: Підруч.: У 2 кп. / За заг. ред. О. М. Джужи. — Кн. 1. — С 11-12; Кальман А. Г., Христич И. А. Словарь криминологических и статистических тер­минов. — Харьков, 2001. — С. 49.

96

Методологія і методи кримінологічної науки

функцій кримінологічної науки. Діяльність щодо них у цьому ви­падку посередньо користується методологічними положеннями пізнавальної діяльності, що реалізовані у здобутих нею теоретич­них і емпіричних знаннях. Разом із тим, реалізація цих знань за напрямами, що відповідають іншим функціям кримінологічної науки, потребує додаткового визначення відповідних методо­логічних та методичних положень, форм, методів, засобів їхнього здійснення. На цих напрямах стає зрозумілою обмеженість зве­дення методології науки, наразі кримінології, лише до методології пізнання та необхідність більш широкого її визначення як методо­логії наукової діяльності, один із напрямів якої — пізнавальний. Наприклад, завдяки методології пізнання, шляхом відповідного дослідження визначаються положення теорії запобігання злочин­ності, прикладні висновки та рекомендації щодо їхнього застосу­вання. Однак реалізація цих положень і рекомендацій, організація на їхній основі діяльності з запровадження зазначених наукових розроблень у практику потребує також певного методологічного та методичного забезпечення, яке становить частку методології кримінологічної науки.

Навіть у межах здійснення однієї, скажімо, пізнавальної функ­ції кримінологічної науки, різні її форми, приміром дослідницька та прогностична, вирізняються не лише застосовуваними метода­ми і методиками, а й взагалі науковою методологією у межах, зви­чайно, методології кримінологічної науки. Відмінності методо­логії та методів наукового кримінологічного прогнозування роз­глядатимуться у відповідних главах Курсу.

§ 2. Методи кримінологічної науки Центральне місце у будь-якій науковій методології, у тому числі методології кримінологічної науки, посідають методи науко­вого пізнання. Визначення методів пізнання — одна з неодмінних умов виокремлення науки як самостійної системи наукових знань, свідчення достатнього розвитку її теорії, зокрема теоретичного обґрунтування напрямів і способів набуття нових знань цієї науки. Вчення про методи науки — складова її теорії. Між ними існує органічний взаємозв'язок. Розвиток теорії веде до розширення та удосконалення методів пізнання. Застосування останніх та отри-

97