logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Сім'я, громадські релігійні організації.

  • Установи культури та мистецтва у процесі їхньої професіо­нальної творчої діяльності.

  • Громадяни. Віднесення громадян до суб'єктів запобігання є дискусійним. На відміну від Конституції СРСР 1976 p., яка місти­ла норму щодо обов'язків усіх громадян запобігати правопорушен­ням, нині у Конституції України такої норми немає. Але є окремі закони, що регулюють участь населення в охороні Державного кордону, громадського порядку тощо. Участь окремих осіб у вико­нанні запобіжних функцій, на думку багатьох фахівців, як прави­ло, зумовлена формами, визначеними кримінально-процесуаль­ним та іншим законодавством1 або певними ознаками цих осіб, зокрема належністю до громадської організації, участю у складі трудового колективу.

  • Є сенс нагадати, що у 60-70-х роках XX ст. у правовій літера­турі велася дискусія з приводу можливості визнання окремо взятого громадянина суб'єктом запобігання правопорушенням. На той час питання дебатувалося у площині визнання громадян носіями та суб'єктами громадського впливу, що розглядався як прояв громадської думки, її моральної складової. Автор Курсу, як і більшість дослідників, вважав, що громадяни можуть визнаватися зазначеними суб'єктами у тих випадках, «коли вони виступають як члени (або представники) громадських організацій або інших соціальних колективів — носіїв громадської думки та «передають» вплив останніх»2. Разом із тим, обґрунтовано визнавалося, що

    1 Бандурка А. М., Давыденко Л. М. Зазнач, праця. — С 18.

    2 Закалюк А. П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений. — К., 1975. - С. 98.

    357