logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 6

Теорія особи злочинця

коли ознаки особи злочинця зміняться у соціально прийнятному напрямі та втратять свою соціальну типовість особи злочинця. То чи можна, хоча б при ретроспективному вивченні особи злочинця, ознаки, якості, особливості особи, які формуються на так званому дозлочинному шляху та дії незлочинного характеру, що передують вчиненню злочину, відносити до особи злочинця, іменувати у цій якості особу людини, яка не вчинила злочину? Заперечуючи пра­вомірність подібного «ретроспективно-розширювального» корис­тування поняттям «особа злочинця», пропонувалося розуміти, що до вчинення злочину є інша особа, яка лише «з певною мірою ймовірності» здатна за певних несприятливих умов вчинити відповідний злочин (Н. Ф. Кузнецова)1; що при ретроспективному підході вивчається існування особи злочинця «в іншій якості», не сама ця особа, а її кримінологічні особливості (Г. М. Мінковсь-кий)2, що слід загалом обмежити вживання цього поняття лише стійкими, специфічними рисами особи, які проявилися у минулій негативній поведінці й органічно пов'язані (як внутрішні детер­мінанти) із вчиненням злочину (Ю. Д. Блувштейн). З цього при­воду більше 20 років тому автор Курсу виклав свою позицію, яку він поділяє і донині. Вона ґрунтується на тому, що соціальна сутність особи, яка вчинила злочин, відображається не поняттям «особа злочинця». її типологічною якістю є лише винне порушен­ня заборони кримінального закону, тобто вчинення діяння, що визнається злочином. Соціальна сутність особи, яка його вчинила і яку називаємо терміном «особа злочинця», визначається антисуспільною спрямованістю і суспільною небезпечністю її особистості, які досягли певного ступеня (глибини). Тому поняття «особа злочинця» не може використовуватися до осіб у дозло-чинній стадії не лише через невчинення на той момент злочину, а передусім внаслідок того, що їхня антисуспільна спрямованість і суспільна небезпечність не досягли того ступеня і міри, які властиві злочинцям та які вони здобувають як нову ознаку, через

1 Кузнецова Н. Ф. Криминология как паука // Сов. юстиция. — 1970. — № 2. — С. 9.

2 Мипьковский Г. М. Личность преступника и методы се изучения / Вопр. сов. криминоло­ гии. Материалы науч. конф. Всссоюз. ип-т по изучению причин и разработке мер предупр. преступности. - М., 1976. - Ч. 1. - С. 48-51.

240

вчинення злочину. Особам до вчинення злочину властиві інші ти­пові ознаки, які виявляються під час типологізації їхньої особис­тості за змістом діяльності, за якої утворюються інші типи особи­стості, що відрізняються від особи злочинця іншою мірою анти-соціальності та суспільної небезпечності1.

Далі визначимо те соціально-якісне, типове, чим відрізняється особистість злочинця.