logo
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 8

Теорія запобігання злочинності

а) суб'єктивних причин злочинності, в тому числі скорочення сфери формування та вияву антисуспільних поглядів, орієнтацій, суспільно неприйнятної спрямованості особистості, що продуку­ ють криміногенну орієнтацію та мотивацію, кримінальні мотиви і злочинні прояви;

б) соціальних умов суспільно прийнятного формування особи, розвитку можливостей та засобів останнього, усунення чинників, що перешкоджають цьому;

в) кримінологічної ситуації в Україні, у тому числі усунення (нейтралізації) дії середовищних факторів та конкретних жит­ тєвих ситуацій, сприятливих для криміногенної орієнтації, кримі­ нальної мотивації та вчинення злочинів;

г) відвернення та припинення конкретних злочинів;

ґ) зниження шляхом віктимологічної профілактики розвитку віктимності, небезпеки стати жертвою або отримати іншу шкоду здоров'ю, особистим правам та інтересам через злочинність та ін.

У перші роки після проголошення державного суверенітету Ук­раїни за ініціативи і підтримки керівництва Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України була визначена, сформована та офіційно прийнята як управлінський документ Стратегія протидії злочинності (1995), проект якої підготував автор Курсу. Окремий розділ у ній становила стратегія запобігання злочинності. Протя­гом наступних 10 років подібний документ, скільки відомо, орга­нами державної влади України не приймався. Затверджена в грудні 2000 р. Комплексна програма профілактики злочинності певною мірою дає уявлення про цілі запобіжної діяльності, але це не Стратегія. За вимогою органів влади остання може бути роз­роблена, передусім, за участю науковців Академії правових наук, зокрема ЇЇ Координаційного бюро з проблем кримінології, та пода­на на розгляд. Відсутність протягом понад 10 років ініціативи що­до цього з боку вищої державної влади України є знаковою — оче­видно, вона у цьому не вбачає потреби.

Визначенню стратегії запобігання злочинності сприяло б фор­мування та доктринальне оформлення (прийняття) державної політики щодо протидії злочинності. У літературі не раз постава­ло питання про потребу в такій політиці. Вона часто звично

360

іменується кримінальною політикою1, а іноді в ній як складова виділялася кримінологічна політика2. Останнім часом більш гли­боко був проаналізований науково-практичний інтерес до станов­лення кримінологічної політики3. Проте формування державної політики щодо протидії злочинності, включаючи насамперед політику у галузі її запобігання, яке, на наш погляд, становить стратегічний напрям зазначеної протидії, залишається поки що теоретичною, а ще більшою мірою державно-управлінською та кримінологічно-прикладною проблемою. Питання формування та запровадження в Україні державної кримінологічної політики буде розглянуто у завершальній главі Книги 3 Курсу.

Адекватне уявлення про стан опосередкованого (злочи­нність) та безпосереднього (її запобігання) предметів запобіж­ної діяльності, як зазначалося у попередніх главах Курсу, в Україні відсутнє. Офіційні статистичні дані відображають викривлену практику реєстрації злочинів. їхня облікова кількість постійно штучно занижується проти реальної з метою прикрасити стан зло­чинності та показники розкриття злочинів. Проблема адекватного уявлення про злочинність, а звідси й про потреби і обсяги запобіжної діяльності залишається в Україні кримінологічною проблемою № 1. Відсутня системність та необхідна повнота діяль­ності щодо виявлення та визначення причин, умов, інших детермінантів злочинності. Є лише дослідження з окремих видів злочинів. Системне вивчення, визначення та класифікація детермінантів злочинності є завданням № 2.

Кримінологічне прогнозування злочинності завдяки роботі, що проводиться в останні роки кримінологічною лабораторією Національної академії внутрішніх справ (нині — Державного на­уково-дослідного інституту МВС України), забезпечується щодо короткострокових та середньострокових прогнозів. Проте базови­ми даними для прогнозів є викривлені відомості щодо злочинності

1ДаньшинІ. Кримінальна політика: за і проти//Право України. — 1992. — № 8. — С 29-32.

2 Даньшин І. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозуван­ ня // Вісн. Акад. правових наук України. — 2004. — № 4 (39). — С 145.

3 Джужа О. М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2005. - № 11. - С 164-175.

361