Глава 2

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

На початку глави 2 слід викласти деякі міркування щодо під­ходів і меж розкриття її теми у цьому Курсі.

1. У Курсі висвітлюється сучасний стан української криміно­ логії, тобто з моменту здобуття Україною суверенітету, а значною мірою й незалежності, в тому числі ідеологічної та світоглядної. Разом із тим, сучасні ідеї та положення української кримінології, як і інших суспільних наук, певною мірою є продовженням і роз­ витком здобутків науковців-кримінологів попередніх часів в Україні та інших країнах. Оцінка стану розвитку сучасної кримінології може бути адекватною лише у разі порівняння з ми­ нулими здобутками українських кримінологів, які слід вивчати в історичному аспекті. Тим більше частина кримінологів, які про­ явили свою наукову кваліфікацію ще за радянських часів, продов­ жує працювати й дотепер, зберігаючи теоретичні засади криміно­ логічної науки та визначаючи значною мірою її розвиток сучасним поколінням дослідників і практиків.

2. У Курсі розглянуто розвиток саме української кримінології, у тому числі в періоди, коли Україна не мала державного сувереніте­ ту та входила до складу інших держав: Російської імперії, Ра­ дянського Союзу. Тоді, особливо в радянський період, криміно­ логічні розробки українських фахівців іноді мали територіальну спрямованість, але більшою мірою здійснювалися в єдиному кон­ тексті та з урахуванням вивчення аналогічних проблем на союзно­ му рівні. На це має звертатися увага під час розгляду в історично­ му аспекті розвитку кримінологічних поглядів в Україні.

42

3. Виникнення та розвиток кримінологічних ідей і положень у світі, передусім на Заході та в Росії, що стосувалися окремих скла­дових предмета кримінології, а не її у цілому, та, безперечно, роби­ли вплив на розвиток дослідження аналогічних проблем в Україні, буде розглянуто у наступних главах Курсу.

4. У главі висвітлено наукові здобутки кримінологів, які працю­вали саме в Україні, та не взято до уваги (за окремими винятками) праці тих вчених, які походять з неї, але формувалися як відомі фахівці з кримінології поза її межами (І. І. Карпець, Г. М. Мінь-ковський, Ю. Д. Блувштейн, значною мірою — А. Е. Жалінський, В. І. Попов та ін.).

5. Сучасний стан кримінологічної науки і практики в Україні у цій главі розглянуто лише частково (організаційно-інституційні, методологічні, управлінські аспекти, загальнокримінологічні розробки). Більшою мірою його розкрито у відповідних главах Курсу, де висвітлено стан наукових розробок певних напрямів науки кримінології.

При підготовці тексту глави частково було використано розробки І. М. Даньшина, П. П. Михайленка, О. В. Філонова, які вивчали історію кримінології саме в Україні і яким автор вислов­лює вдячність за можливість скористатися деякими фактичними матеріалами, що містяться в їхніх працях.

§ 1. Виникнення та формування кримінологічних поглядів в Україні у період XVII — початку XX cm. Із наявних історичних джерел відомо, що перші судження про процеси і поведінські прояви, які належать до предмета криміно­логії, передусім стосовно злочинів, іншої суспільно неприйнятної поведінки, сформувалися ще в античні часи. Про них докладніше йтиметься у главі про теорію злочинності. З розвитком суспільства, державницьких утворень та правових настанов, особ­ливо у період пізнього феодалізму, виникла суспільна потреба вивчення сутності поведінки людей, що завдавала шкоди інтере­сам держави, людської спільноти, пошуку та визначенню засобів її припинення, у тому числі через покарання, позбавлення волі. У більш демократичних суспільствах поряд із цим почали з'явля-

43