Глава 1

Поняття, предмет і система кримінології

Отже, кримінологія знаходиться на стику правових, а точніше юридичних, та соціальної (соціологічної), психологічної, педа­гогічної, певною мірою і біологічної наук. Звідси постає питання про належність кримінології до тієї чи іншої галузі наук. Є при­хильники думки, що кримінологія не виходить за межі юридичних наук. Існує немало аргументів на підтримку цього погляду. Дійсно, кримінологія користується основним поняттям злочину, яке визначає кримінальне право. Тривалий час з кінця XIX — початку XX ст. фахівці, які вивчали проблеми походження злочинності, її причин, особи злочинця, окремих видів злочинів та заходів їх за­побігання, отримані наукові знання відносили до кримінології, вбачаючи її складовою кримінального права. Відомі твердження, що кримінологія вийшла з кримінального права. Дехто додає, що вона вийшла з нього та була витребувана суспільством як окрема наука через те, що кримінальне право виявилося самостійно не­спроможним своїми засобами забезпечити контроль та протидію злочинності у напрямі її скорочення. Більше того, окремі вчені стверджують, що саме кримінологія є центральною ланкою у циклі кримінально-правових наук, тому що лише вона розробляє систему запобігання, а звідси й скорочення та, певною мірою, по­долання злочинності. Щодо кримінально-правових засобів, то во­ни в широкому розумінні (загальна превенція) є запобіжними, підкореними більш загальному завданню, яке вирішує криміно­логія.

Проте уважний аналіз питань, вирішення яких є завданням кримінології, не дає змоги її відносити не лише до кримінального права, а певною мірою й до юридичних наук загалом. Це питання причин і умов злочинності, зокрема соціально-економічних, пси­хологічних тощо, поняття особи злочинця та її формування, знач­ної частини запобіжних заходів та інші, які не є юридичними (пра­вовими). Інша річ, що вони значною мірою використовуються для вирішення правових проблем.

Немало є прихильників віднесення кримінології до соціоло­гічних наук як теорії соціології злочинності. Виступаючи проти віднесення кримінології разом з кримінальним правом до однієї наукової спеціальності № 12.00.08 та загалом до номенклатури юридичних наук, А. Ф. Зелінський вважав, що злочинність, яка є

16

головним предметом кримінології, за своєю формою є різновидом соціального відхилення (девіації). Оскільки останнє є предметом вивчення соціології, то і кримінологія має бути віднесена до роз­ряду соціологічних наук як соціологія злочинності¹. У радянській кримінології таку думку розвивали О. М. Яковлев та Ю. Д. Блув-штейн². Прихильники цього погляду, як правило, за приклад бра­ли американську соціологію, яка значною мірою охоплює й кримінологічну проблематику. Але при цьому не враховували принаймні дві обставини. По-перше, соціологія має предметом розгляду суспільні відносини, їх структуру, склад, соціальні ролі, а також соціальні норми та відхилення від них. Серед останніх, за визначенням соціології, перебувають й злочинні відхилення. Про­те соціологія не йде далі віднесення їх до так званої «поведінки, що відхиляється» (рос. — отклоняющееся поведение), не вдається до розгляду змісту відхилення, його природи, причин, механізмів, методів і засобів запобігання. Це не її предмет. Тобто в соціології суспільно небажані негативні явища, зокрема злочинність, а також її діяльнісні прояви — злочини розглядаються на рівні більш висо­кої абстракції, соціологічної схеми, не вдаючися до їх змістовного вивчення і визначення. Не можна не визнати, що кримінологія за­стосовує соціологічні методи дослідження. Але в кримінології ці методи використовуються для предметно-змістовного вивчення ознак злочинності, її природи і детермінації, місця у ній особи то­що, а це не є предметом вивчення соціології. Тому й соціологічні категорії «антисуспільне явище», «поведінка, що відхиляється», «деліквент» самі по собі нічого не дають для змістовного розу­міння категорій «злочинність», «злочинна діяльність», «особа зло­чинця», які вивчає і визначає кримінологія. Через це віднесення її до розряду соціологічних наук не має переконливих аргументів і викликає заперечення.

По-друге, розуміння у США кримінології як частини соціо­логії, яке, до речі, поділяють далеко не всі американські фахівці в галузі вивчення злочинності, певною мірою пов'язане з тим, що там поряд із кримінологією, яка розглядає злочинність та її

¹ Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навч. посіб. — X., 2000. — С 10-11.

² Блувштейн Ю. Д., Яковлев А. М. Введение в курс криминологии. — Минск, 1993. — С. 8-9.

17