Глава 3

Методологія і методи кримінологічної науки

хунки у відповідних розділах кримінології та науки кримінально­го права¹.

Потребує розгляду у методологічному ракурсі ще одна близька до зазначеної вище проблема — розкриття системного зв'язку ор­ганізованої злочинної діяльності з великомасштабною корупцією та «відмиванням» коштів, отриманих злочинним шляхом. Насамперед потрібно визначити на теоретичному і прикладному рівнях струк­туру та механізми зв'язку «всередині» цього «зловісного трикут­ника». Основними серед них є:

1. спрямування організованої злочинної діяльності, її злочин­ного промислу за такими галузевими, територіальними, еко­номічними орієнтирами, де об'єктивно існує можливість отримати максимальні прибутки та кошти;

2. використання корупційних взаємозв'язків, як правило висо-корівневих та великомасштабних, для отримання можливості «про­никнення» за згаданими орієнтирами та здобуття максимальних прибутків передусім легальним шляхом через допущення до прива­тизації, привласнення, управління, експлуатації державної влас­ності в інший спосіб, бюджетних коштів, забезпечення пільгового та іншого позаконкурентного становища у ринкових відносинах; укоріненню корупційної «вершини трикутника» сприяє те, що вка­зані дії та відносини відповідних установ влади та високих поса­довців, незважаючи на їхню явну суперечливість загальнодержав­ним інтересам, суспільну небезпечність та виняткову шкідливість для економіки, її розвитку на ринкових засадах, досі залишаються поза увагою законодавців, не кваліфіковані в законі як корупційні та не тягнуть кримінальної відповідальності; наукові обґрунтування зазначених змін у законодавстві та у стратегії протидії великомас­штабній корупції відстають від потреб рішучого призупинення корупційної корозії влади, яка продовжується і після зміни минуло­го режиму, що свідчить про невідповідність, «короткозорість» мето­дологічного забезпечення цього напряму кримінологічної науки;

3) створення сприятливих умов для «відмивання» коштів ор­ганізованої злочинності у легальний обіг, насамперед через вкла­дання їх як капіталу, у тому числі під виглядом іноземних інвес­тицій; зазначена «сприятливість» проявилася, зокрема, у тому, що в процесі законодавчого визначення в Україні основ запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочин­ним шляхом, було проігноровано (та й зараз ігнорується) концеп­туальне застереження кримінологів про органічне походження найбільш небезпечного відмивання від організованої злочинної діяльності, кошти та доходи якої насправді прагнуть відмити, бо без такої можливості ця діяльність втрачає сенс. Врахування того, що за відмиванням коштів стоїть організована злочинність, повин­но було концептуально проявитися в іншому розумінні його сут­ності, форм прояву, у визначенні системи та суб'єктів фінансового моніторингу, головне — у наділенні їх, передусім суб'єктів держав­ного моніторингу, реально незалежним статусом, такими правами, правовими засобами контролю, перевірки, зупинення підозрілих операцій, формами своєчасної та ділової взаємодії з правоохорон­ними органами, що були б адекватні силам і можливостям вкрай небезпечного супротивника, яким є організована злочинність¹.

Існує ряд інших кримінологічних проблем, дослідження та розв'язання яких потребує удосконалення, а подекуди й розроб­лення нового методологічного забезпечення. До них слід віднести такі проблеми:

• визначення понятійних категорій, стану, структури, а також стратегії, основних напрямів і засобів протидії транснаціональній злочинності, дослідження її походження і живлення, насамперед за рахунок національної організованої злочинності;

• систематизація та додаткове отримання науково обґрунтова­ної інформації про причини і умови вчинення злочинів, створення організаційних та інформаційно-технологічних умов і засобів для її докорінно кращого використання, передусім через проектування

¹ Зашийок А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прак­тика). — 2001. — № 4. — С. 20; Закаток А. Організована злочинна діяльність: Сутність і потреби нормативного визначення // Вісн. Акад. правових наук України. — 2002. — № 1. — С 130.

116

¹ Відповідні норми були передбачені у законопроекті, розробленому під керівництвом АПрН України ще в першому півріччі 2000 р. та схваленому Урядовим комітетом Кабміну. Але тодішній керівник ДПА знайшов владний засіб, щоб зупинити розгляд законопроекту на засіданні Уряду. Під час наступного переопрацювання з проекту було виключено дійові засоби контролю та протидії і зрештою повністю змінена його спрямованість стосовно протидії організованій злочинності.

117