Глава 3

Методологія і методи кримінологічної науки

Викладені методологічні положення мають знаходити своє відображення у визначенні та дослідженні ключових проблем кримінологічної науки та правозастосовчої практики, з якими во­ни вступили у XXI ст. і які концептуально визначатимуть найбільш актуальні напрями наукової та правоохоронної діяль­ності у наступний період.

Першою такою проблемою у Концепції розвитку кримінологіч­ної науки визнається отримання науково обґрунтованого уявлення про стан та динаміку злочинності в Україні, результативність ре­агування системи кримінальної юстиції на злочинні прояви та пов'язані з ними порушення конституційних прав і свобод, законних інтересів громадян. Нинішнє уявлення про згадані явища та про­цеси з огляду на кримінологічні закономірності є досить супереч­ливим. Незважаючи на те, що основні кримінологічні чинники не піддавалися будь-яким радикальним змінам, статистика право­охоронних органів протягом багатьох років засвідчувала стабільну тенденцію скорочення злочинності. Зокрема, відомі кримінологам чинники, які завжди обумовлювали зростання майнової та корис­ливої злочинності, що становить переважну питому вагу злочин­ності загалом, у зазначені роки в Україні мали несприятливі показ­ники та вкрай негативну тенденцію. Але за даними статистики майже всі майнові злочини скорочувалися. За останні 10-20 років небажані зміни відбулися й стосовно деяких детермінантів зло­чинності. Значно скоротилася підтримка держави в освітньо-куль­турному розвитку дітей та молоді, а також спрямованому форму­ванні суспільно доцільних морально-етичних цінностей. Занедба­на система соціальної профілактики та громадського контролю за злочинністю. Не відповідає дійсним потребам стан нагляду за дотриманням законності, насамперед щодо вибіркового застосу­вання кримінально-правових та кримінально-процесуальних за­собів.

Зазначені недоліки та негаразди мали негативно вплинути на стан не лише майнової, а й насильницької та іншої злочинності, сприяти зростанню її показників. Проте, як не дивно, статистика цього не відбивала.

Другою актуальною проблемою для кримінологічного розроб­лення є з'ясування дійсної сутності організованої злочинності, роз-

114

криття змісту останньої як організованої злочинної діяльності, визначення її реальних розмірів, обумовлюючих чинників, стратегії запобігання та протидії злочинності засобами правоохоронних ор­ганів, передусім їх спеціальними підрозділами по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю.

Офіційні статистичні дані створюють уявлення про масштабну активну боротьбу з організованою злочинністю. Щороку реєстру­ють 700-800 організованих злочинних угруповань, 6-7 тис. вчине­них ними злочинів, 3-4 тис. осіб, які вчинили злочини у складі цих угруповань. Значення наведених показників в Україні за пере­рахунком на кількість населення помітно перевищують аналогічні значення інших європейських держав, а деяких — на кілька по­рядків.

Проте результати проведених кримінологічних досліджень що­до структури, динаміки та змісту злочинності організованих угру­повань значно змінюють уявлення щодо стану боротьби з орга­нізованою злочинністю. Простежуються тенденції спрямування протидії не у сферу економіки, а щодо загальнокримінальної злочинності; виявлення у ній організованих форм не найбільш не­безпечних злочинів, а переважно групових крадіжок без дійсних ознак організованості; зарахування до розряду організованих значної кількості малозначних кримінальних проявів. Усупереч світовій практиці серед груп, зарахованих до розряду організова­них, лише 3-3,5 % використовували корупційні зв'язки, що ставить під сумнів віднесення до цього розряду більшості груп, зареєстрованих як організовані.

Основними причинами такого явища, поряд з недоліками зако­нодавства, правоохоронної практики, зацікавленістю лідерів організованих злочинних угрупувань, передусім в економіці, у збереженні зазначеної викривленості та невизначеності, є суттєві недоліки у науковому методологічному забезпеченні боротьби з організованою злочинністю. Наукові дослідження з цієї тематики, як правило, носять описовий характер, не містять критичного аналізу чинного законодавства та існуючої правоохоронної прак­тики, творчого розроблення нових підходів до зазначеної пробле­ми через визначення змістовних ознак організованої злочинної діяльності, що загалом свідчить про суттєві методологічні прора-

115