Глава 3

Методологія і методи кримінологічної науки

та формування автоматизованих банків даних щодо показників динаміки криміногенних чинників різних категорій і видів зло­чинів та інших суспільно небезпечних правопорушень і спряму­вання запобіжної діяльності щодо тих чинників, у яких поши­рюється криміногенна дія;

— наукове переосмислення та обґрунтування за сучасних умов напрямів, форм та засобів запобігання злочинності; останні мають відповідати науково обґрунтованим кримінологічним прогнозам динаміки чинників злочинності та кримінологічної ситуації. Деякі методологічні положення, що визначають концептуальний підхід до опрацювання прогнозу згаданих явищ, його основні передумо­ви та чинники містяться у Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Безумовно, методологічні заса­ди кримінологічного прогнозування та здійснення на його основі діяльності щодо запобігання злочинності підлягають більш детальному розробленню, про що докладніше йтиметься у главі 9 Книги 1 Курсу.

Потребує уточнення та переосмислення низка методологічних положень у зв'язку з необхідністю більш глибокого розроблення на сучасному рівні проблем особи злочинця, детермінації та ме­ханізму її злочинних проявів. З огляду на те, що кримінологічна ситуація в Україні та в інших пострадянських країнах після розпа­ду Союзу РСР виразно підтвердила визначальну (що не означає лише єдину) роль соціально-економічних детермінантів більшості злочинних проявів, доцільно методологічно спрямувати вивчення впливу цих чинників на окремі соціальні групи, за різних умов, щодо окремих видів злочинів, насамперед корисливих та корисли­во-насильницьких. Слід дослідити зв'язок цих детермінантів із процесами несприятливого формування особи, передусім непо­внолітнього, юнацького віку, соціально незайнятого та нереалізо­ваного у суспільному середовищі, а також з особливостями націо­нального менталітету, етнічною, релігійною, у тому числі кон­фесійною, належністю. Разом з тим мають бути використані нові політичні умови світоглядного плюралізму, обумовлений ними більш широкий дослідницький потенціал та останні досягнення наук про людину, зокрема біологічної науки, для комплексного вивчення психологічних та психофізіологічних детермінантів,

118

вроджених інстинктів, рефлексій, закодованих мотивацій та емоцій, інших генетичних та психічних індивідуальних особливо­стей особи злочинця, визначення їхнього справжнього детерміну­ючого впливу на різні можливості набуття особою соціального досвіду та культури, суспільного самоусвідомлення, адаптації у соціумі згідно з його стандартами, правилами, нормами, у тому числі тими, що містять кримінально-правову заборону, а також для розроблення відповідних профілактичних, корекційних, реабілітаційних рекомендацій. Одночасно у публікаціях слід забезпечити подання достатньої наукової аргументації для того, щоб чітко розрізняти висунення відповідних ідей у значенні гіпо­тез, які потребують дослідної експериментальної перевірки, від висновків, що ґрунтуються на репрезентативних наукових дослі­дженнях.

Методологічними завданнями є подолання відставання у розробленні теоретичних проблем від потреб науки і практики, приведення кримінологічних досліджень та викладання криміно­логії у відповідність з новим законодавством, у тому числі уніфі­кованим згідно з європейськими стандартами, піднесення розроб­лення методологічних засад кримінології на рівень розвитку загальносоціальних наук, передусім філософії, їхнє широке пред­ставницьке обговорення.

В удосконаленні методичного забезпечення кримінології не­обхідно розширити взаємодію з іншими науками, насамперед соціологією, психологією, кримінальним правом, педагогікою, правовою статистикою, прогностикою, математикою, одночасно забезпечити точність і вірогідність застосування методів інших на­ук. Методи дослідження інших наук мають сприйматися зважено, очевидно, лише до того конкретного об'єкта, який є спільним предметом пізнання з відповідною наукою, та у тих конкретних цілях, які ставить перед собою кримінологія.

Потрібно сприяти розвитку спільних досліджень з представни­ками інших наук з проблем, що потребують їхньої участі. Разом з тим необхідно усвідомлювати, що така наукова співпраця не є «інтеграцією» кримінології в ці науки, бо кримінологічна наука має свій предмет та свої цілі. З концептуальних позицій має роз­глядатися та підвищуватися представництво кримінології та

119