logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 8

Теорія запобігання злочинності

  1. Серед форм обмеження права на вільний розвиток особи по­ряд із заходами відповідальності (кримінальної або адміністратив­ної) немає підстав виключати і засоби запобігання цим діяль-нісним порушенням, у тому числі у формі індивідуального кримі­нологічного запобігання.

  2. Правовою підставою діяльності щодо індивідуального запо­бігання злочину може бути лише правопорушення (дія або бездіяльність) тієї особи, стосовно якої визнається доцільним і потрібним здійснення такої індивідуально-запобіжної діяльності. За такого предметно-діяльнісного правового визначення підстав запобігання злочинам, включаючи його індивідуальне спрямуван­ня, воно не суперечить Конституції України, а має принципову конституційну підставність.

  3. Діяльність щодо запобігання злочинності має здійснюватися з дотриманням визначених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.

Наступною після Конституції України ланкою у системі право­вого регулювання діяльності щодо запобігання злочинності є кон­ституційні закони та кодифіковані законодавчі акти. Запобіжну функцію перших слід предметно розглядати одночасно з їх прийняттям. На жаль, деякі з них ще не прийняті. Коротко розгля­немо правозабезпечуючу функцію кодифікованих актів щодо запобігання злочинам.

Передусім відзначимо роль Кримінального кодексу України та взагалі кримінального права у регулюванні запобігання злочин­ності. У ньому окреслено коло діянь, вчинення яких заборонено під загрозою кримінальної відповідальності, що має загальнопре-вентивне значення. Нормами кримінального закону про систему покарань, порядок та умови їх призначення, звільнення від пока­рання тощо встановлюється певний правовий режим для засудже­них, а також звільнених від кримінальної відповідальності та по­карання, що має значення для запобігання з їхнього боку рециди­ву. Безпосереднє запобіжне значення мають визначені для цих осіб правообмеження, спеціальні правила та обов'язки, нагляд та кон­троль за ними правоохоронних органів та громадськості. Юридич­не обґрунтування для застосування заходів індивідуального за­побігання рецидиву злочинів створює кримінально-правовий

340

інститут судимості. Низка норм кримінального законодавства пе­редбачає конкретні правові засоби впливу на криміногенні обста­вини. Це, зокрема, заохочувальні норми, добровільна відмова від вчинення злочину, норми, що стимулюють поведінку, яка створює перешкоди вчиненню злочинів (про необхідну оборону, затриман­ня злочинця), передбачають застосування примусових заходів ме­дичного характеру до алкоголіків та наркоманів, норми, спрямо­вані на усунення наслідків вчинених злочинів (відшкодування шкоди) тощо. Системний аналіз кримінально-правових засобів за­побігання злочинності, їхню класифікацію та визначення ме­ханізмів запобіжного впливу порівняно нещодавно здійснив під керівництвом професора В. О. Тулякова молодий одеський вчений М. Г. Сорочинський1.

Норми Кримінально-виконавчого кодексу України, прийнято­го у 2003 p., визначають правові засади запобігання рецидиву засо­бами виконання покарання. Це норми, що регламентують запобіжно-виховний процес в установах виконання покарання, підстави і порядок звільнення з цих установ, трудове та побутове влаштування звільнених, цілі, підстави та порядок нагляду за умовно-достроково звільненими, адміністративний нагляд за осо­бами деяких категорій, які звільнені з установ виконання покаран­ня та ін.

Нині начасі завершення розгляду у Верховній Раді України нового Кримінально-процесуального кодексу України. Слід звер­нути увагу на запобіжне значення низки узгоджених парламента­рями його норм. Насамперед кримінально-процесуальне законо­давство ставить завдання запобігання злочинності перед усім кримінальним процесом та судочинством. Встановлена низка конкретних процесуальних заходів запобіжного характеру, у тому числі обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора виявляти причини й умови вчинення злочинів. Виявлення останніх включе­но до кола питань, які підлягають доказуванню, наявність таких доказів повинен перевіряти прокурор при затвердженні обвину­вального висновку. Зазначені учасники процесу та суд мають

1 Сорочинський М. Г. Попередження злочинності засобами кримінального права: Авторсф. дис.... канд. юрид. наук. — Одесса, 2004. — С. 6-10.

341