Глава 8

Теорія запобігання злочинності

— контроль за дотриманням правил торгівлі та вживання алко­ гольних напоїв, незаконним обігом наркотиків;

• спеціальні запобіжні операції («заслон», «зброя», «трал», «нелегал» та ін.);

• слідча профілактика у конкретних кримінальних справах та шляхом аналізу причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, реагування на них згідно зі статтями 23, 23^і КПК України;

• багатогранна індивідуальна профілактика, про форми і мето­ди проведення якої, а також по інших названих напрямах діяльності докладніше йдеться у главі 4 Книги 3 Курсу.

Залежно від функціонального призначення служби визначаються відповідні напрями, специфічні форми та засоби запобіжної роботи.

3. Служба безпеки України. Завдання служби визначаються ст. 2 Закону України «Про службу безпеки України» від 25.03.1992 р. Основні завдання Служби пов'язані з захистом дер­жавного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, оборонного потен­ціалу та безпеки держави. У межах цих завдань передбачено здій­снення профілактичної функції. До завдань СБУ належить також спеціально-кримінологічне запобігання злочинам проти миру і безпеки, а також тероризму, корупції та організованій злочинності у сферах управління й економіки. Служба застосовує у своїй діяльності такі методи: оперативно-розшукові, організаційні, профілактично-виховні, застереження, а у справах, що розсліду­ються слідчими СБУ — процесуальні.

4. Митні органи України згідно з Указом Президента України від 24.08.2000 p., яким затверджено Положення про Державну митну службу, займаються загальними, груповими та індивідуаль­ними заходами щодо запобігання контрабанді, у тому числі пору­шенням митних правил, умисному ухиленню від сплати мита, незаконному експорту товарів, коштовностей, наркотиків, зброї, історичних цінностей та ін. Особливого значення у сучасних умо­вах набуває запобігання контрабандним операціям та очищення кадрів митної служби від працівників, які займаються корупцією і мають зв'язки з контрабандистами та іншими злочинцями.

5. Державна податкова служба України згідно з Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р.

354

у редакції Закону від 31.03.2005 р. має у своєму складі спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями і подат­кову міліцію. Вони повинні здійснювати загальне запобігання по­рушенням податкового законодавства і спеціальні заходи із за­побігання кримінально караним діянням, віднесеним до компе­тенції податкової міліції.

2.6. Органи і установи виконання покарань. Новий Кримі­ нально-виконавчий кодекс України та Положення про Державний департамент виконання покарань, затверджене Указом Президен­ та України від 31.07.1998 p., покладають на ці органи і установи запобігання злочинам засуджених, а також з боку особового скла­ ду зазначених установ. Детальніше про їхню запобіжну дяльність йдеться у главі 7 Книги 2 Курсу.

2.7. Органи державної прикордонної служби. Зазначені органи, керуючись Законом України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 p., повинні запобігати злочинам та адміністративним правопорушенням, протидія яким законодавст­ вом віднесена до компетенції цієї служби, насамперед пов'язаним із порушенням режиму державного кордону, а останніми роками разом із територіальними правоохоронними органами, — транскор­ донній злочинності. Особлива увага має звертатися на запобігання та виявлення фактів переправлення через кордон зброї, наркотиків, валюти, історичних цінностей, нелегальних мігрантів, «живого то­ вару» у торгівлі людьми — всього того, що може бути предметом доходів організованої злочинності, наразі з використанням її транс­ кордонних форм. Характерним та таким, що заслуговує на запози­ чення іншими суб'єктами запобігання злочинності, є передбачення у Законі (ст. 19) обов'язку служби виявляти причини та умови, що призводять до порушень законодавства у сфері її діяльності.

2.8. Судові органи повинні займатися запобіжною діяльністю: — за результатами розгляду конкретних кримінальних справ,

виявляючи по них причини й умови вчинення злочинів та реагую­чи на них винесенням окремої ухвали (постанови) в порядку ст. 23^і КПК України з направленням її органу, установі, ор­ганізації, де мають бути вжиті заходи до усунення цих чинників; суди, очевидно, мало виконують цю запобіжну функцію, у 2005 р. її було здійснено лише у 3,5 % справ, закінчених провадженням¹;

¹ Вісник Верховного Суду України. — 2006. ~№6 (70). — С 38.

355