Глава 2
Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
сятка подібних серйозних звинувачень. І, як нам відомо, лише один раз у монографії високого партійного діяча хрущовських часів М. Р. Миронова описане нищення кримінологічної науки було недвозначно пов'язано з ідеологією культу особи, коли «у практику було введено... методи використання влади, державного примусу», а «розроблення питань вивчення причин і заходів запобігання злочинності не здійснювалося, вважалося зайвим і майже політично шкідливим»1 (виділення моє. — Авт.). І справді, чи могли бути корисними компартійній владі пошуки кримінологів щодо такого негативного явища, як злочинність, його причин, індивідуальних властивостей осіб, які вчиняють злочини, та ще таких, які не залежать від впливу соціалістичного оточення. Це не вписувалося у загальну картину соціалістичної держави, де все могло бути лише кращим, ніж за кордоном, звідки, мовляв, і поширюються блуд й омана, що стимулюють нестійких осіб до вчинення злочинів. Невипадково після розгрому кримінології з'явилися твердження, в тому числі визнаних фахівців, що «будь-які злочинні дії в умовах соціалізму — це форма класової боротьби» (Б. С. Маньковський, 1933). І навіть Г. І. Волков у 1935 р. писав: «Основна кількість злочинів за пролетарської диктатури є формою класової боротьби класового ворога і його агентури». Але для того, щоб запанували подібні твердження, потрібно було «закрити рота» кримінологам. Приводом для цього стали звинувачення останніх в ідеологічних, політичних помилках, апологетиці буржуазної науки.
Як вбачається з аналізу праць кримінологів 20-х років, у них справді мали місце нетрадиційні і навіть сумнівні твердження про причини злочинності й особу злочинця, інколи висувалися як висновки гіпотези або недостатньо аргументовані спостереження щодо участі біологічних рис особи в обумовленні злочину. Ці та інші подібні нечіткі твердження й положення щодо дуже складних явищ і процесів потребували більш глибокого наукового аналізу, неупередженого обговорення, а можливо, й критики з опрацюван-
1 Миронов И. Р. Укрепление законности и правопорядка — программная задача партии. — М., 1964. - С. 156.
60
ням пропозицій конструктивного порядку. Проте цього, як відомо, жодного разу не було зроблено. Навпаки, огульну критику, навішування ярликів було використано (а можливо, й спровоковано) для прийняття розгромних рішень. Все це дуже скидається на організовану хитромудру інтригу та провокацію, до яких Сталін та його оточення вдавалися досить часто.
Внаслідок наведеного розвиток кримінологічної науки і практики в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, було відкинуто на багато десятиліть назад. Наступив майже 30-річний період, коли кримінологічні дослідження не проводилися, праці з кримінології не публікувалися, її викладання, навіть на юридичних факультетах університетів, не велося. Кримінологія фактично перебувала під забороною, її проблеми консервувалися. Рішення влади щодо боротьби зі злочинністю приймалися без жодного кримінологічного обґрунтування, як, скажімо, горезвісна амністія весни 1953 р. Треба визнати, що навіть після відновлення у середині 60-х років кримінологічних досліджень умови їх проведення, що існували у 20-х роках, значною мірою не було відтворено, а деякі з них не відтворено і нині.
Зрештою, наприкінці 50-х — початку 60-х років в історії Радянської держави настав період, який пов'язують із критикою культу особи Сталіна на XX з'їзді КПРС та початком так званої «хру-щовської відлиги». Серед суспільних інституцій, які пригнічувалися культом особи та почали відновлюватися після його офіційного розвінчання, була й кримінологічна наука. Підручники та інша література з кримінології, видані за радянських часів в 60-80-х роках XX ст., містять досить повну характеристику процесу її відновлення на загальносоюзному рівні. Менш детальне висвітлення отримало здійснення цього процесу в Україні.
Перші та найбільш суттєві кроки у цьому напрямі в Україні на той час пов'язані з ім'ям професора П. П. Михайленка. Наприкінці 50-х років — він доктор наук з кримінального права та його історії — працював у Секторі держави і права АН УРСР, професором Київського державного університету та з 1958 р. — за сумісництвом — начальником кафедри спеціальних дисциплін Київської вищої школи МВС СРСР. Маючи тісний зв'язок із практичною діяльністю правоохоронних органів, він одним із перших зрозумів
61
- Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- § 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- § 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- Глава 1
- Глава 1
- § 3. Система та структура кримінологічних знань
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- § 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Рекомендована література
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- § 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- § 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- Глава 2
- Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- § 1. Методологія кримінологічної науки
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- § 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Рекомендована література
- Глава 4 Теорія злочинності
- § 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- § 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- 1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- § 4. Латентна злочинність
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4 Рекомендована література
- Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- § 1. Детермінація та причиність
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- § 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- 1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Рекомендована література
- Глава 6 Теорія особи злочинця
- § 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- § 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- 1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- 2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- 3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- Глава 6
- Показники фізичного здоров'я.
- 8. Індивідуальні психологічні риси
- Глава 6
- Глава 6
- § 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6 Рекомендована література
- Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- § 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- § 2. Криміногенна орієнтація
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- § 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Рекомендована література
- Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- § 1. Сутність, поняття, види
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- § 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- § 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Сім'я, громадські релігійні організації.
- Глава 8
- § 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 9
- § 1. Поняття та система управління діяльністю
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 2. Види та функціональне призначення
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Рекомендована література: