Глава 4

Теорія злочинності

кримінальної активності, яким по суті є вчинення злочину, зведе­ний до його зовнішнього сприйняття, що визначається через оцінку останнього як певної поведінки, та обмежений лише вчин­ком, який далеко не вичерпує кримінальні прояви. Зазначимо також, що у ст. 11 КК України, ні у жодних коментарях до неї щодо розуміння поняття злочину та видів суспільно небезпечного діян­ня, яким він є насправді, вчинення злочину у формі (або через про­яв) злочинної діяльності не згадується.

Згадка про діяльність, що пов'язана із вчиненням злочину, впер­ше з'являється у коментарях до ст. 13 КК України у зв'язку з розгля­дом стадій незакінченого злочину. Коментар 2003 діяльність, етапи якої виділяються за незакінченого злочину, називає кримінальною, а вчинення діяння із усіченим складом злочину — попередньою зло­чинною діяльністю¹. Коментар 2002 не вживає термін «діяльність» під час розгляду норм ст. 13 КК України. Коментар 2004 більш чітко визначає, що «стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного наміру»². Тим самим визнається, що реалізація останнього — це діяльність, розумій — злочинна діяльність. У цьому питанні Коментар 2003 та Коментар 2004 займають однакову позицію. Але нагадаємо, що згідно з їх ко­ментарями до статей 2,11 КК України злочинна дія (злочинне діян­ня) визначається як вчинок (певний вчинок), певна поведінка. То­му є підстави для висновку про ототожнення у цих коментарях зло­чинного діяння не лише із вчинком, поведінкою, але й із діяльністю щодо реалізації злочинного наміру, тобто із злочинною діяльністю. З таким ототожненням не можна погодитися, оскільки воно супере­чить відмінності понять «вчинок» і «діяльність» у науці психології, до предмета якої вони належать.

Коментар 2002 та Коментар 2003 торкаються характеристики змісту діяльності, про яку вище зазначалося, під час розгляду її стосовно стадії готування злочину (ст. 14 КК України). Зазна­чається, що остання «характеризується діяльністю суб'єкта, яка полягає у створенні умов, необхідних для подальшого вчинення злочину»³, а конкретний зміст передбачених у ч. 1 ст. 14 КК

України підготовчих діянь — це відповідна діяльність особи, спря­мована на виконання певних дій згідно з функціональним змістом названих діянь¹. Створюється враження, що автор цього комен­тарю не дуже переймається дотриманням відмінностей термінів «діяння», «дія», «діяльність». Не випадково у Коментарі 2004, в якому, як згадувалося, стадії вчинення злочину пов'язуються із ви­дами цілеспрямованої діяльності, зміст стадії готування розкри­вається через «різноманітні діяння», «будь-які дії», а не зазначену діяльність². Слід підкреслити, що діяльність, про яку йдеться у ко­ментарях до ст. 14 КК України, належить до підготовчої, яка спря­мовується щодо створення умов для вчинення конкретного злочи­ну, реалізації конкретного злочинного наміру, із здійсненням якого ця підготовча діяльність закінчується. Через обмеженість зазначе­ної діяльності підготовленням до конкретного діяння наведена характеристика є непридатною для розуміння сутності та поняття злочинної діяльності, яка не обмежується створенням умов вчи­нення одного конкретного злочину, а виявляється як трива-лодіюча система, розрахована стосовно забезпечення вчинення не-визначеної кількості злочинів, «злочинів взагалі».

Зазначена системна діяльність, назвемо її злочинно-забезпечу­ючою, більш повно характеризується у зв'язку з розглядом інсти­туту співучасті у вчиненні злочину. При цьому така співучасть розглядається як одна з форм злочинної діяльності, особлива фор­ма останньої, яка може мати вигляд не лише простого об'єднання з однаковими безпосередніми діями кожного учасника, а й склад­ного, коли останні вчиняють різні за характером і правовою оцінкою діяння, що виходять за межі співвиконання, можуть не збігатися у часі та послідовності³. Найбільш детальну характерис­тику злочинної діяльності за умов співучасті у вчиненні умисного злочину дав М. І. Панов. На його думку, спільність діяльності співучасників полягає у тому, що вона має взаємодоповнюючий та взаємообумовлюючий характер, роль і функції кожного з них

¹ Коментар 2003. - С. 51.

² Коментар 2004. - С 38.

³ Коментар 2003. - С 54.

146

¹ Коментар 2002. - С 24-25.

² Коментар 2004. - С 42-44.

³ Коментар 2003. - С 78-80; Коментар 2002. - С 49-50; Коментар 2004. - С 83.

147