logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 1

Поняття, предмет і система кримінології

вості відкриває її розвиток стосовно тих суспільних функцій і завдань, які постають перед нею з урахуванням ступеня її розвит­ку. Предмет науки, зокрема кримінології, визначається її метою, функціями, які вона має виконувати.

Кримінологія, як і будь-яка інша наука, насамперед реалізує загальнопізнавальну функцію. Пізнання злочинності має відбу­ватися у контексті її зв'язків з іншими суспільними явищами, у тому числі тими, що обумовлюють її детермінацію, а також таки­ми, які межують з нею, та з яких вона значною мірою відтво­рюється. Останні інколи називають «фоновими» — на їх фоні або з них відтворюється злочинність. Через це до предмета криміно­логії належать деякі форми дозлочинної (передзлочинної) поведінки, зокрема алкоголізм, наркоманія, порушення норм суспільної моралі, громадського порядку і безпеки. Деякі з них, що відзначаються протиправністю та суспільною небезпечністю, закон визначає як адміністративні правопорушення. До предмета кримінології належать окремі аморальні прояви, що не є проти­правними, але які сприяють вчиненню окремих злочинів. Серед них слід окремо виділити ті, які належать до поведінки жертви злочину. Поведінку реальної або потенційної жертви злочину, тобто особи, яка потерпає від злочину, стає потерпілою або навіть його жертвою, у разі, якщо ця поведінка сприяє злочину або ство­рює для його вчинення сприятливі умови, називають віктимною, тобто «здатною» сприяти злочину. Віктимна поведінка та віктимо­логія як вчення про жертву злочину належать до предмета кримінології.

Загальнопізнавальна функція кримінології значно розширює її предмет у частині тих елементів, які належать до детермінації зло­чинності та окремого злочину. Слід ще раз нагадати вже висловле­не застереження щодо меж кримінологічного дослідження, тобто предмета кримінології. Ці межі визначаються віднесенням проблеми до предмета кримінології, тобто до її професійно-науко­вого інтересу.

Як приклад можуть бути наведені злочини, що вчиняються особа­ми, які мають відхилення (аномалії) психіки у так званих межових формах. Вивчення природи, генезу, механізму прояву цих аномалій у поведінці є предметом не кримінології, а психіатрії, частково — па-

22

топсихології. Якщо йдеться про прояв та вплив цих аномалій на вчи­нення злочину, про опрацювання засобів запобігання останньому — це проблематика предмета кримінології, розроблення якої є продук­тивнішою у співпраці з психіатрами, патопсихологами.

Будь-яка суспільна наука, в тому числі кримінологія, виконує у суспільстві політичну та ідеологічну функції. Зокрема, до предме­та кримінології належить вплив політичних факторів та ідео­логічних засад на детермінацію злочинності та особливо на стан її запобігання через зменшення дії негативних політичних явищ і процесів. Через це кримінологія вивчає політичні відносини, дає їм оцінку з погляду їх кримінологічної значущості, тобто впливу на поширення чи скорочення злочинності.

До предмета кримінології належить розроблення основних засад державної політики у сфері запобігання та протидії злочин­ності. Ця функція кримінології є незатребованою, тому досі розви­вається обмежено, лише на загальнотеоретичному рівні. Докладніше щодо цієї галузі державної політики йтиметься далі у відповідних главах Курсу.

Близькою до названої за змістом, механізмом, формами реа­лізації та, на жаль, обмеженими результатами є соціокультурна функція кримінологічної науки. Вона через відповідне представ­лення серед елементів предмета кримінології та їх наукову реалізацію мала б сприяти розкриттю загальносоціального, гума-ністично-цивілізаційного та етико-морального змісту і значення положень та висновків, які опрацьовує кримінологічна наука. Проте вся морально-етична та соціокультурна проблематика в цілому, а також її кримінологічна частина, залишаються нині в Україні незатребуваними, принаймні необхідною мірою.

Будь-яка наука, включаючи кримінологію, має висвітлювати зміни, тенденції, закономірності розвитку свого предмета, його елементів у майбутньому. З цим пов'язане виконання прогностич­ної функції науки, зокрема кримінології. Тому кримінологічне прогнозування як на рівні злочинності загалом, так і на рівні інди­відуального (і групового) злочинного прояву є елементом предме­та кримінології.

Найвищим рівнем розвитку та суспільного значення кожної на­уки є виконання нею конструктивно-проективної та прикладної

23