Глава 4
Теорія злочинності
Показники злочинності підлягають вимірюванню для отримання уявлення про її розміри, міру змінюваності, ймовірність та величину майбутнього прояву, а також для розроблення відповідно до цього предметних заходів щодо запобігання та протидії злочинним проявам.
Вимірювання злочинності за основними її параметрами здійснюється насамперед через збір та накопичення офіційних статистичних показників за формами державної статистики. Функцію реєстрації та накопичення інформації щодо проявів злочинності виконують окремі підрозділи в органах внутрішніх справ (чергові частини і відділи оперативної інформації) та в органах прокуратури. У судовій системі ведеться статистичний облік осіб, стосовно яких постановлені вироки судів за розглянутими кримінальними справами (судова статистика).
Державні статистичні звіти нерідко за потребою доповнюють даними відомчого обліку деяких показників проявів злочинності, їх вимірювання інколи відбувається за результатами спеціальних вибіркових досліджень, які проводяться із дотриманням загальних правил статистики.
До основних показників злочинності, що піддаються статистичному вимірюванню, в кримінології відносять рівень, інтенсивність, динаміку, структуру, географію. Спеціальними кримінологічними дослідженнями вимірюються й інші показники злочинності, наприклад: «ціна» злочинності, тобто збитки, які вона заподіює, та витрати на протидію їй; міра зв'язку злочинності з окремими чинниками, що її обумовлюють; латентність, яка означає прихованість, невиявленість певної частини злочинності тощо.
Рівень злочинності — це визначена в абсолютних числах загальна кількість злочинів та осіб, які їх вчинили, вчинених на певній території (країна, місто, район) за певний проміжок часу.
Згадані показники (кількість злочинів і кількість осіб, які їх вчинили) визначають кількісний розмір (міру) злочинності. Абсолютні числа дають уявлення про її реальне поширення в умовах певного місця та часу. Важливо відзначити, що для адекватного уявлення про рівень злочинності потрібні саме два названі кількісні показники: про вчинені злочини та про осіб, які їх вчинили. Врахування лише одного з них може дати викривлене уявлен-
156
ня. Це пов'язано з тим, що один злочин можуть вчинити декілька осіб (група). З іншого боку, одна особа може вчинити декілька окремо зареєстрованих злочинів.
Рівень злочинності в Україні у 2006 р. позначався такими даними: всього зареєстровано 420,9 тис. злочинів, у зв'язку з їхнім вчиненням виявлено 214,5 тис. осіб1. Тобто на одну виявлену особу припадає в середньому майже два злочини, що свідчить про вчинення певною частиною осіб кількох злочинів.
Інколи в кримінологічній літературі рівень злочинності називають станом злочинності. Така думка не точна, оскільки категорія «стан» не обмежується кількісним виміром об'єкту, а свідчить й про його становище, яке вимірюється також якісними показниками.
Слід також застерегти від того, щоб рівень злочинності визначати за показниками судової статистики. Остання, як уже відзначалося, свідчить про кількість осіб, стосовно яких винесено судові вироки у кримінальних справах. У 2005 р. остання становила 176,9 тис. осіб (на 13,6 % менше ніж у 2004 p.). Ці дані не тотожні не лише кількості вчинених та зареєстрованих злочинів, а й кількості осіб, які їх вчинили. Тому що не за кожним проявом, що зареєстрований як факт вчинення злочину, з передбачених у законі підстав порушують кримінальну справу. Частину кримінальних справ також на законних підставах припиняють у процесі та за результатами досудового слідства. Одним словом, до суду надходять кримінальні справи про злочини, кількість яких не збігається (як правило, менша) із кількістю зареєстрованих зло-
1 Тут і далі, якщо інше не обумовлено, наводяться дані офіційної статистики з таких джерел: Злочинність в Україні. Статист, зб. //Держкомстат України. — К., 1998; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1996 р. — К., 1997; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1997 р. — К., 1998; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1998 р. — К., 1999; Експрес-інформація про стан злочинності па території України за 12 місяців 1999 р. — К., 2000; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2000 р. — К., 2001; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 р. — К., 2002; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2002 р. — К., 2003; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2003 р. — К., 2004; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2004 р. — К., 2005; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2005 р. — К., 2006; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2006 р.— К., 2007; Злочинність в Україні. Статист, зб. // Держкомстат України. — К., 2001.
157
- Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- § 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- § 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- Глава 1
- Глава 1
- § 3. Система та структура кримінологічних знань
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- § 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Рекомендована література
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- § 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- § 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- Глава 2
- Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- § 1. Методологія кримінологічної науки
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- § 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Рекомендована література
- Глава 4 Теорія злочинності
- § 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- § 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- 1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- § 4. Латентна злочинність
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4 Рекомендована література
- Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- § 1. Детермінація та причиність
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- § 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- 1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Рекомендована література
- Глава 6 Теорія особи злочинця
- § 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- § 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- 1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- 2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- 3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- Глава 6
- Показники фізичного здоров'я.
- 8. Індивідуальні психологічні риси
- Глава 6
- Глава 6
- § 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6 Рекомендована література
- Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- § 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- § 2. Криміногенна орієнтація
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- § 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Рекомендована література
- Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- § 1. Сутність, поняття, види
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- § 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- § 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Сім'я, громадські релігійні організації.
- Глава 8
- § 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 9
- § 1. Поняття та система управління діяльністю
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 2. Види та функціональне призначення
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Рекомендована література: