Глава 3

Методологія і методи кримінологічної науки

мання у такий спосіб наукового результату — засіб і свідчення по­дальшого розвитку теорії, у тому числі її методологічної складової. Належність методу до теорії визначає зміст і межі його поняття. Метод — це елемент теорії, результат теоретичного обґрунтуван­ня способу пізнання, який звернутий до потреб дослідження, проте не є елементом останнього у прямому розумінні. Метод визначає доктринальні засади і спосіб здобуття наукових знань, але не є інструментом цього процесу. Реалізація методу пізнання, його теоретичних положень здійснюється через розроблення та застосу­вання певних операційних інструментів, здебільшого методик, які належать до технології дослідження. Останні ґрунтуються на тео­ретичних положеннях, вимогах і критеріях методу. Наприклад, соціологічний метод опитування реалізується через методики ан­кетування, проведення інтерв'ю, отримання експертних оцінок тощо. Іноді, у тому числі у кримінології, теоретична належність методу не враховується, його сутність і поняття змістовно і термінологічно трактуються занадто широко, охоплюючи техно­логію та техніку застосування методу, конкретні прийоми, засоби, що використовують під час збирання, обробки, аналізу дослідниць­кої інформації¹. При цьому змішуються поняття методу і методики, стверджується, що метод «полягає в діях дослідника, спрямованих на оволодіння інформацією... Методика — поняття, яким визна­чається сукупність методів»². Разом із тим, у методології суспільних наук у цілому та у методології правознавства зокрема чітко розрізняють методи пізнання і техніку їх реалізації через відповідні методики, процедури, операції³. Інша річ, що методика дослідження не може бути розроблена поза використанням методу, який вона реалізує. Більше того, пізнавальні можливості методики визначаються та обумовлені вимогами, принципами, умовами ме­тоду. Співвідношення та взаємозв'язок між методологією, метода­ми пізнання і методиками дослідження чітко та образно визначив в одній з останніх праць відомий російський кримінолог Г. А. Аване-сов. Між методологією, з одного боку, та методикою і технікою

¹ Кальман А. Г., Христич И. А. Зазнач, праця. — С 48.

² Кримінологія. Загальна та Особлива частини / За рсд. І. М. Дамыпипа. — С. 21.

³ Проблемы методологии и методики правоведения. — М., 1974. — С. 28-31.

98

дослідження, з другого, — пише він, — завжди існує тісний взаємозв'язок, зокрема через методи наукового дослідження. «Ме­тоди виступають тут як сполучна ланка»¹.

Наведене обумовлено не лише теоретичними та методологічни­ми міркуваннями. Наукова практика, фахівці, що безпосередньо проводять дослідження, завжди розрізняють методи пізнання та його інструменти, у тому числі методики, процедури, операції за­стосування методів, які мають розроблятися для потреб певного дослідницького завдання. Останні буде розглянуто у главі 3 Кни­ги 3 Курсу.

Методи наукового пізнання будь-якої науки, у тому числі кри­мінології, складаються з чотирьох основних частин: 1) методи, що безпосередньо випливають із філософського діалектичного ме­тоду як загального методу пізнання; 2) загальнонаукові методи, якими користується будь-яка наука, вони є складовою і продуктом розвитку теорії наукового пізнання; 3) методи інших наук, що ви­користовуються однією наукою при пізнанні у своїх цілях об'єктів, які належать до предмета інших наук, але частково, у певному ра­курсі є предметом пізнання й цієї науки; 4) методи певної науки, які є результатом і частиною розвитку її власної теорії (теорій).

До методичних положень (методів), що безпосередньо випли­вають із загального діалектичного методу пізнання, належать фі­лософські закони: розвитку та взаємозв'язку явищ, процесів, про­явів життєдіяльності у природі та суспільстві; єдності та боротьби протилежностей як рушійні сили передумов та стимулів розвитку, переходу кількісних змін у якісні, заперечення тощо, а також кате­горії: причини і наслідку; загального, особливого та одиничного; необхідного і випадкового; змісту і форми та ін. На основі цих за­конів та категорій філософії, передусім пов'язаних із діалектич­ним методом, опрацьовуються теоретичні підвалини інших ме­тодів наукового пізнання.

Загальнонаукові методи стали надбанням розвитку науки про­тягом історії людства, передусім наукової теорії і практики. Згідно з останніми джерелами ці методи часто поділяють на теоретичні та емпіричні.

¹ Криминология: Учеб. / Под рсд. Г. А. Авапесова. — М, 2005. — 3-е изд. — С. 100.

99