Глава 4
Теорія злочинності
по собі. Насправді ці прояви є людськими, «рукотворними», мають місце лише як вияви активності людей. У цьому їхня предметність, що має бути відображена у сутнісному понятті їх сукупного феномену.
Серед виявів людської активності поряд із суспільно прийнятними, що відповідають інтересам суспільства в цілому, наприклад пізнання, творчість, патріотизм та ін., є також суспільно неприйнятні, що суперечать загальнолюдським (війна, забруднення природного середовища) або загальносуспільним інтересам (моральна розпуста, наркоманія, злочинність та ін.). Ці вияви і є тією «соціальною патологією», яка існує у суспільному житті, суперечить його інтересам, а проявляється через суспільно неприятну активність певної частини людей — членів суспільства.
Активність належить до найбільш загальних філософських категорій, що характеризують сутність живих істот, у тому числі предметну сутність «людського буття» (Аристотель) та суспільний прояв людини, яка мислить. Ця категорія у суспільному значенні відображає найбільш загальні властивості вияву та закони розвитку людської спільноти. Існує багато рівнів та дифе-ренціацій людської активності. Серед них є поділ на внутрішню (мислительна, творча) та зовнішню. Остання виявляється, як правило, в якості діяльнісної активності і, в свою чергу, за формою може бути одиничною та масовою, індивідуальною та суспільною. Сучасна філософія характеризує соціальну активність як предметний вияв суспільного життя, людського феномену соціуму.
Суспільна активність диференціюється за оцінками, що існують у суспільстві, у тому числі моральними, на окремі види, залежно від її спрямованості, загальнолюдської цінності. Наприклад, відомий польський психолог Ю. Козелецький, розглядаючи активність особи у суспільстві, поділяв її на геростратівську та прометеївську. Відомо, що і Герострат, і Прометей відрізнялися високою активністю, проте її зміст і спрямованість мали зовсім різну суспільну оцінку, з якою обидва вони дійшли до наших днів як яскраві образи корисного та шкідливого для людства1.
Оскільки суспільна активність — це, як правило, прояв діяльності конкретних осіб або їх об'єднань, можна провести типо-логізацію цього різновиду активності за аналогією з соціальною типологією особи1. При цьому за послідовної поетапної (рівневої) типологізації (від сутності, її якісних характеристик до проявів у явищах) можна виділити такі типи суспільної активності:
суспільно прийнятний та суспільно неприйнятний;
спрямований у певну сферу життєдіяльності суспільства, наприклад у сферу праці, культури, економіки, взаємовідносин між людьми, у тому числі регульованих нормами моралі, права; при цьому виявляється ставлення певного типу людської активності до цих норм;
пасивний, менш чи більш активний, стійкий, мінливий тощо.
Тип суспільно неприйнятної активності за її глибиною на наступному етапі (рівні) типологізації диференціюється на типи асоціальної, антисуспільної, суспільно небезпечної активності. За правовою оцінкою конкретних проявів тип суспільно небезпечної активності поділяється на типи протиправної (некриміналь-ної), передкримінальної (за кримінологічним прогнозом) та кримінальної (під час вчинення злочину) активності.
Зазначені типологічні характеристики та інші ознаки кримінальної активності можуть слугувати визначенню на рівні соціуму предметної сутності злочинності. У цьому значенні остання є соціальним феноменом суспільного життя у вигляді неприйнятної та небезпечної для суспільства кримінальної активності частини його членів.
Може виникнути питання щодо належності до кримінальної активності злочинних діянь, що вчиняються у виді бездіяльності. Адже кримінальна активність, що становить серцевину сутності злочинності, належить до діяльнісного різновиду активності. Впевнені, що на це питання слід відповідати ствердно. У кримінальному праві давно визнано, що бездіяльнісність не означає відсутність діяння. Бездіяльнісність — це пасивна форма діяння, яка виявляється у тому, що особа не виконує певних дій, які вона
1 Козелецкий Ю. Человек многомерный. — К., 1991. — С. 15.
136
1 Про основи соціальної типологізації особи див. докладніше: Закалюк А. П. Проблемы типологии личности правонарушителя и преступника // Проблемы изучения личности правонарушителя. — М., 1984. — С. 9-17.
137
- Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- § 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- § 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- Глава 1
- Глава 1
- § 3. Система та структура кримінологічних знань
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- § 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- Глава 1
- Глава 1
- Глава 1
- Рекомендована література
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- § 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- § 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- Глава 2
- Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 2
- Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- § 1. Методологія кримінологічної науки
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- § 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Глава 3
- Рекомендована література
- Глава 4 Теорія злочинності
- § 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- § 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- 1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4
- § 4. Латентна злочинність
- Глава 4
- Глава 4
- Глава 4 Рекомендована література
- Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- § 1. Детермінація та причиність
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- § 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- 1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Глава 5
- Рекомендована література
- Глава 6 Теорія особи злочинця
- § 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- § 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- 1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- 2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- 3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- Глава 6
- Показники фізичного здоров'я.
- 8. Індивідуальні психологічні риси
- Глава 6
- Глава 6
- § 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6
- Глава 6 Рекомендована література
- Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- § 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- § 2. Криміногенна орієнтація
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- § 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Глава 7
- Рекомендована література
- Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- § 1. Сутність, поняття, види
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- § 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- § 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Сім'я, громадські релігійні організації.
- Глава 8
- § 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 8
- Глава 9
- § 1. Поняття та система управління діяльністю
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 2. Види та функціональне призначення
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- § 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Глава 9
- Рекомендована література: