logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 5

Теорія детермінації злочинності

причину кожної ланки вважають причиною кінцевого результа­ту — злочинності або злочину. Подібне змішування змістовного щодо функції причини та термінологічного стосовно її речового вираження суперечить філософській теорії причинності, де такі підходи не допускаються. Незважаючи на неодноразовий розгляд у філософській та кримінологічній літературі питань про спе­цифічну функціональну відмінність причини від інших детермінантів, і у сучасний період, на жаль, допускається їх невиправдане змішування1. Інша річ, коли залежно від належності причини до певної ланки причинного ланцюга, починаючи з безпосередньої, терміном «причина» визначають певну поряд-ковість причин: «першої», «другої», іншої ланки. Це допомагає, хоча й дещо умовно, розуміти значення кожної причини у причинному ланцюзі. Прикладом точного слідування як змісто­вно, так і термінологічно, сучасним надбанням філософської теорії детермінації і причинності та, одночасно, творчого їх застосування на галузевому науковому рівні стали результати недавнього дослідження Н. М. Ярмиш теоретичних проблем причинно-наслідкових зв'язків у кримінальному праві2. Розуміння авторкою винятково складної проблеми спричинення стосовно злочинного прояву заслуговує на увагу не лише фахівців науки кримінально­го права, а й кримінологів.

Другим після причини видом детермінантів кримінологічної детермінації є умови. їх зв'язок з причиною і наслідком називають обумовленням, на відміну від спричинення. Умови це різно­манітні явища, процеси, обставини, які сприяють або створюють можливість виникнення та прояву причини, яка породжує наслідок. Дія умови на наслідок опосередкована причиною. Дія умови не обов'язкова, а як правило, ймовірна. Умова не породжує наслідок, але вона забезпечує (сприяє, допомагає) прояву та дії причини. Без умови остання може не проявити свою спричинюючу дію. Поділ детермінантів на причини і умови є відносним, він має зна­чення лише для цього конкретного взаємозв'язку двох явищ у пев­ний час та за певних умов. За інших умов та характеру

1 Бандурка А. М., Давыдеико Л. М. Зазнач, праця. — С 32-33.

2 Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве. Философско-правовой анализ. — X., 2003.

188

взаємозв'язку детермінант, що виконував раніше роль причини, може набути функціональної ролі умови і навпаки. Разом з тим, навряд чи можливо, щоб умова (або їхня сукупність), обумовлюю­чи певний «стимулюючий вплив» на злочинність, набула якості причини, стала «породжувати» останню. За відповідних конкрет­них умов, у відповідних конкретних взаємовідносинах певний еле­мент обумовлення може виконувати лише одну функціональну роль причини або умови. Змішування останніх підриває саму ідею їхньої функціональної та сутнісної диференціації. Інколи умови за ознакою часу та змісту їхнього впливу на причинний зв'язок поділяють на: 1) умови, що сприяють виникненню (формуванню) причини; 2) умови забезпечення реалізації процесу спричинення. Залежно від характеру зв'язку з причиною умови розрізняють так: супроводжуючі (створюють загальну обстановку обумовлення), необхідні (без яких реалізація причини не може відбутися), до­статні (оптимальний комплекс необхідних умов).

Третім видом детермінантів, зокрема у системі кримінологіч­ної детермінації, є корелянти. їх зв'язок з причиною і наслідком кореляційний. Вже зазначалося, що кореляційний — це такий зв'язок між подіями, явищами, процесами, за якого зміна одних явищ супроводжується (не спричинюється чи обумовлюється) зміною других. Це зв'язок відповідності, більшої або меншої син­хронізації. Не більше. Проте «не більше» можливо лише до того, доки інший, зокрема обумовлюючий зв'язок, між ними ще не вста­новлений, не підтверджений. Після встановлення (визначення) останнього корелянт може стати умовою цієї або іншої ланки обумовлення. Міра кореляції визначається математичними мето­дами за шкалою від 0 до 1. Визначення наявності кореляції між об'єктами, що досліджуються, — на сьогодні неодмінна умова, обов'язковий попередній етап кримінологічного дослідження, зокрема оцінки значущості емпіричної інформації. Якщо коре­ляція підтверджується, тим більше значуща (понад 0,5), — це сиг­нал для визначення характеру корелятивного зв'язку, у тому числі можливої присутності у ньому обумовлюючої залежності або навіть причинної детермінації. Останнє з'ясовується через функціональний аналіз змісту зв'язку, наразі кримінологічного зв'язку. Якщо кореляція між об'єктами дослідження не визна-

189