logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 8

зазначає, що термін «протидія» в етимологічному смислі тлумачиться як дія, що чинить супротив (рос. — наперекор) іншій дії або явищу1, а кримінологічний аспект протидії створює діяльність «з виявлення причин та умов злочинності, їх усунення, послаблення або нейтралізації»2. Очевидно, такі дії щодо чинників злочинності, як їх виявлення, послаблення, нейтралізація тощо, навряд чи етимологічно адекватно відповідають сутності поняття «супротив». Отже, термін «протидія» може бути використаний для відтворення загального впливу на злочинність, але він лише однобічно («супротив») відображає останній та не містить одно­значного відображення поняття запобігання злочинності, тобто не може вживатися як такий, що за сутністю тотожний поняттю «запобігання», навіть коли він вживається у широкому значенні.

Тепер коротке визначення запобігання злочинності можна по­повнити соціальним функціональним змістом. Насамперед зазна­чимо, що запобігання злочинності у широкому функціональному значенні є різновидом суспільної діяльності для раціональної організації і регуляції суспільних відносин з метою недопущення вчинення злочинів. Історичне коріння такої суспільної діяльності заглиблюється до стародавніх часів. Із появою кримінально-пра­вової заборони певних дій та злочинів і порушень цієї заборони поставали питання не лише про покарання за ці порушення, але й про недопущення їх. Окремі думки такого змісту знаходимо у стародавніх мислителів Платона, Аристотеля, інших. Ідея запобі­гання злочинності отримала чіткий вираз у просвітителів XVIII ст. Монтеск'є у знаменитому трактаті «Про дух законів» відзначав: «Вмілий законодавець не стільки турбується про пока­рання за ці порушення, скільки про запобігання злочинам. Він прагне не стільки карати, скільки поліпшувати нрави». Ці думки розвивали Беккаріа, Вольтер, Радищев. Останній, зокрема, вказу­вав, що серед засобів верховної влади, якими вона підтримує діян­ня громадян у межах закону, слід виділити три: ті, що забороня­ють, заохочують, запобігають.

Положення про можливості і роль запобігання злочинності у напрямах протидії їй було сприйнято марксистською соціологією

1 Давыдеико Л. М., Бандурка А. А. Зазнач, праця. — С 11.

2 Там само. — С. 12.

322

Теорія запобігання злочинності

та з відродженням у Радянському Союзі у 60-ті роки кримінології отримало теоретичне кримінологічне розроблення, а згодом і практичне втілення.

Запобігання злочинності як різновид суспільної діяльності на­лежить до таких важливих напрямів останньої, як соціальний кон­троль та соціальна профілактика. При цьому остання розуміється як цілеспрямована діяльність щодо запобігання порушенням будь-яких суспільних норм, усунення причин, що породжують ці порушення1. Залежно від виду норм, запобігання порушенням яких здійснює соціальна профілактика, у ній можна виділити сані­тарну, технічну (запобігання санітарним, технічним порушенням), моральну (запобігання аморальним вчинкам), правову (запобіган­ня правопорушенням), а в правовій — запобігання адміністратив­ним, цивільним, трудовим правопорушенням, злочинам.

На рівні ще більш високого узагальнення та абстракції суспіль­ної організації у вигляді соціальної системи в цілому, що має пев­ну досконалість, яку порушують злочинність і будь-яка інша дест-руктивність, запобігання цим порушенням, їх профілактика має розглядатися як частина збереження досконалості та стабільності цієї системи, а недосконалість запобіжної діяльності, зниження її ефективності «певною мірою примітивізує суспільство в цілому,., через що система починає деградувати, і, якщо не вжити необ­хідних заходів, вона взагалі може соціально зруйнуватися»2.

Запобігання злочинам як різновид соціально-профілактичної діяльності має свій специфічний предмет та свою конкретну мету. Предмет становить діяльність щодо перешкоджання дії де­термінантів злочинності, передусім її причин та сприяючих умов, з метою обмеження, нейтралізації, а за можливістю — й усунення їх дії. Цим визначається функціональна спільність та змістовний зв'язок усіх елементів запобіжної діяльності: ЇЇ сфер, предмета, цілей, суб'єктів, об'єктів та ін.

У літературі пропонувалося розрізняти статичний бік запо­бігання злочинності, який утворює система різноманітних заходів, спрямованих на усунення, послаблення або нейтралізацію дії

1 Игошев К. Е., Шмаров иГв. Социальные аспекты предупреждения преступности. - М„ 1980. - С. 20-31.

2 Мельник П., Ківеико Н., Лаиовенко І. Зазнач, праця. — С. 10.

323