logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 8

Теорія запобігання злочинності

мотивації, тим більше — у мотиві вчинення конкретного злочину. Інакше кажучи, ще відсутній намір його вчинити, а мають місце ан-тисуспільні, аморальні вчинки, що свідчать лише про початкові (не-злочинні) форми суспільної небезпечності. На другому етапі вже наявні кримінальна мотивація та в основному сформований мотив злочину і намір його вчинити, які й стають об'єктами запобіжного впливу. Конкретна мета запобігання на цьому етапі — відвернення можливості реалізації злочинного наміру, тому й позначається за­побіжна діяльність на цьому етапі терміном «відвернення». На тре­тьому етапі вже розпочаті злочинні вчинки і наявні умови доведен­ня наміру до злочинного результату. Тепер вже стосовно цих об'єктів спрямовується запобіжний вплив. Завдання і мета за­побігання на цій стадії — припинити розвиток злочинної діяльності, перешкодити їй досягти спланованого результату, тому й позна­чається вона терміном «припинення».

Крім суттєвих відмінностей щодо об'єкта впливу, зазначені напрями запобігання злочину, визначені різними термінами, значно відрізняються й сферою здійснення, що є другою підста­вою їхнього розрізнення. На першому етапі (профілактики) сфе­ра її здійснення незрівнянно ширша, ніж на наступних, охоплює джерела процесів, що детермінують формування антисуспільної спрямованості та суспільної небезпечності особистості, а також інших «віддалених» детермінантів (корелянтів та залежностей) формування цієї особистості. Запобігання на цій стадії відріз­няється завчасним виявленням та профілактичним впливом на процеси та явища, які потенційно можуть відігравати роль при­чин і умов вчинення конкретного злочину, здійснюється значно раніше, ніж проходить процес формування його мотиву. Запо­біжний вплив на першому етапі має чіткий рубіж, який відділяє його від другого етапу. Ним є сформований мотив і намір вчинити злочин. Після їхнього формування профілактику в буквальному її розумінні проводити пізно. Потрібні відвернення та припинення їхньої реалізації.

Третьою підставою розділення та окремого найменування етапів індивідуального кримінологічного запобігання є значні відмінності у сутності запобіжних заходів, що переважають на кожному з етапів. На першому (профілактичному) — це власне

330

кримінологічні засоби з переважанням виховних, соціально-пси­хологічних, педагогічних, індивідуально-побутових, медичних тощо. На другому (відвернення наміру вчинити злочин) — це переважно оперативно-розшукові заходи, що поєднуються з індивідуально-психологічними. На третьому (припинення розпо­чатого злочину) переважають криміналістичні та процесуальні засоби. З урахуванням цього на практиці, зокрема у практичній діяльності органів внутрішніх справ, давно вже розрізняють та окремо обліковують відповідні показники щодо профілактики (профілактичний облік), відвернення та припинення злочинів.

Четверта підстава диференціації етапів індивідуального запобі­гання та термінів, які їх відображають, пов'язана з різними резуль­татами запобіжного впливу, що чиниться на цих етапах. Йдеться про результати впливу безпосередньо стосовно причин, які обу­мовлюють злочин. На першому етапі результати профілактики визначаються щонайменше усуненням або недопущенням форму­вання кримінальної мотивації і мотиву злочину та загалом індивідуально-психологічного комплексу, а максимально — ви­правленням несприятливої морально-психологічної деформації особистості. Результатом запобіжної дії на другому етапі є відвер­нення на певний час реалізації злочинного наміру, проте це не свідчить про усунення його повною мірою і остаточно, а тим більше — безпосередньої причини злочинного прояву. Вона може «спрацювати» за інших умов, в іншій ситуації. Під час припинення вчинення злочину усунення його причини зовсім не планується і не ставиться за мету; на це вже пізно сподіватися, тому що причи­на реалізується у свій наслідок — вчинення злочину, який потрібно припинити, у чому й полягає результат запобігання.

Наведене, на наш погляд, переконливо свідчить про принципо­ву змістову відмінність зазначених трьох етапів індивідуального кримінологічного запобігання, що дає більш ніж достатні підстави для їхнього окремого термінологічного найменування. Той, хто заперечує наявність цих підстав, мабуть, не розібрався в них або не хоче їх бачити і зводить все лише до термінологічних маніпу­ляцій.

Існує ще одна диференціація засобів кримінологічного запо­бігання, зокрема його профілактичного етапу. Ця дифенціація

331