Глава 5

Теорія детермінації злочинності

відповідальність має нести минулий режим Л. Д. Кучми, та який він ставив собі «у заслугу».

Кримінологічні наслідки такого становища неважко визначити. Вітчизняний та зарубіжний досвіди доводять, що за подібної ма­теріальної скрути у декілька разів зростає число осіб, які здобува­ють кошти для забезпечення умов життя через вчинення злочинів. І в Україні серед осіб, які вчинили злочини, питома вага працез­датних, які не працювали та не навчалися, за останні десять років зросла у декілька разів та у 2004 р. досягла двох третин (66,3 %), а у сільській місцевості ще більше. На жаль, статистика не відбиває частку малозабезпечених серед осіб, які вчинили злочин.

Загалом рівень злочинності у 2004 p., незважаючи на скорочен­ня її показників за рахунок штучного заниження кількості зареєстрованих злочинів (внаслідок незаведення кримінальної справи майже за 80 % повідомлень про злочинні посягання), фактично незмінно залишався дуже високим, як по суті незмінни­ми були й чинники економічного характеру, що його обумовлюва­ли. Наведене дало підстави зробити висновок, що «одним із бага­тьох негативних наслідків правління минулого режиму... є істотне погіршення кримінологічної обстановки в Україні, передусім у галузі економіки, фінансів, сферах управлінських, митних, подат­кових відносин, у правоохоронній діяльності... Минула влада повинна взяти на себе повну відповідальність за продукування криміногенних чинників, фактично безучасне ставлення до поши­рення їх дії»¹.

На жаль, за часів нової влади у 2005 р. майже не змінилося про­дукування негативних явищ у сфері економіки, що обумовлюють незадовільне матеріальне становище населення, та пов'язаних із ними економічних детермінантів соціальних негараздів і наслідків останніх у вигляді вчинення злочинів. Економісти відзначають декілька основних причин цих негативних резуль­татів як зовнішнього, так переважно і внутрішнього походження. Витоки останніх вбачаються у тому, що розпочаті у 2004 р. спеку-

' Закалюк А. П. Удосконалення законодавчого забезпечення суспільних перетворень в Україні засобами кримінологічної пауки // Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали паук. комф. (Харків, 24-25 трав. 2005 p.). — X., 2005. - С. 142-144.

224

лятивно-популістські передвиборчі акції тодішнього уряду щодо демонстрації «соціальної турботи» про населення через підви­щення зарплат бюджетникам і особливо у формі масштабних до­плат до пенсій, для чого не було обґрунтованих економічних та фінансових підстав, не отримали переконливого розвінчання новим урядом, який не міг від них відмовитися, а фактично їх продовжив та розширив. Робилося це переважно з електорально-пропагандистських політичних міркувань, а мотивувалося також потребою виконання завищених майданних обіцянок нової влади, підвищення її іміджу, для чого економічних підстав теж поки що не було.

Зазначене здійснювалося через формування і реалізацію безпер­спективної споживчої моделі розвитку, коли 80 % доходів ВВП та бюджету орієнтувалися на соціальні виплати і лише 20 % — на все інше, у тому числі інноваційно-відновлюваний розвиток економіки¹. Така стратегія, крім безпосередньо економічних негативних наслідків, передусім гальмування темпів приросту ВВП як основи розвитку економіки та держави в цілому, спричинила також фактич­не зростання інфляції, цін на споживчі товари, тарифи, вартість інших витрат тощо. В результаті за небаченого зростання валових наявних доходів населення (за 9 місяців 2005 р. — майже на 40 % або 55 млрд грн) та особливо «соціальної допомоги» (на 83 % або 28 млрд грн) реальні зміни щодо споживання виявилися надто слаб­кими — їх переважно «з'їло» підвищення цін на споживчі товари та послуги. У зв'язку з наведеним дія чинників злочинності, передусім детермінантів економічно-матеріального характеру, навіть за наяв­ної практики неповної реєстрації злочинів (одного з чотирьох — п'яти повідомлень про них), фактично не скоротилася. Це знайшло відображення навіть у тому, що у І півріччі 2005 р. за загального ско­рочення зареєстрованої злочинності (на 5,6 %) кількість майже всіх зареєстрованих майнових злочинів загальнокримінального характе­ру, зокрема тих, що менше піддаються маніпулятивній «латенти-зації» (розбої, грабежі, шахрайства), помітно зросла (від 16 до ЗО %), а число злочинів економічної спрямованості також збільшилося. Останнє, правда, можна пояснити і підвищенням активності

¹ Тут і далі наводяться показники на підставі офіційних даних Держкомстату України.

225