Глава 5

Теорія детермінації злочинності

сфер: соціальної, управлінської та ін. Детермінанти — причини різних сфер об'єднуються у причинні групи, системи спричинення злочинності в цілому. Інколи крім критерію функціонального призначення застосовують ще й критерій значення у процесі детермінації. З чим це пов'язано? Було зазначено, що виникнення та формування негативних елементів суспільної свідомості та свідомості окремих осіб, які виступають як безпосередні причини злочинних проявів, як і будь-які інші суспільні процеси і явища, пов'язані з наявністю та реалізацією суспільних протиріч, зокрема їхніх негативних сторін. За своїм значенням суспільні протиріччя у філософії поділяються на корінні, головні, другорядні, а також на суперечності, що притаманні будь-якому розвитку і реалізуються у процесі останнього, та антагоністичні, які потребують спеціальних зусиль суспільства щодо їх подолання. Відповідно до цього де­термінанти, виникнення або реалізація яких пов'язані з певними суперечностями, також поділяють подібним чином. Тому інколи мова йде про корінні, основні та другорядні, головні та не головні причини злочинності, а також про головні, першочергові та друго­рядні, близькі та віддалені умови, що сприяють злочинності. Зага­лом такий поділ можливий, проте потрібно мати на увазі, що він відносний і не може порушувати функціональне призначення де­термінанта. Якою б другорядною не визнавалася причина, вона не втрачає свого причинного продукуючого призначення і не перетво­рюється в умову. Так само, якого б корінного чи головного протиріччя не торкалася умова, що сприяє злочинності, вона не перетворюється на її причину, не змінює свого обумовлюючого, але не спричинюючого призначення.

Уявлення про конкретний зміст детермінантів злочинності поповнимо розглядом їхньої системи щодо сучасної злочинності в Україні.

§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві У попередній главі наведено результати аналізу стану злочин­ності в Україні за останнє десятиріччя XX — перші роки XXI ст. Офіційна статистика свідчить про стабільну тенденцію скоро­чення злочинності в Україні, починаючи з 1996 р., яка переривала-

218

ся на короткий час і зовсім незначно (+1,5 %) у 2000 р. та більш помітно (+23,5 %) у 2003 р. У 2004-2006 pp. знову спостерігаєть­ся скорочення злочинності. Наведені зміни стану злочинності були в основному результатом маніпуляції у практиці реагуван­ня на повідомлення про злочини у 2003-2004 pp., зміни законо­давства, зокрема у 2005 р. Виявилося, що з 1996-1997 pp., коли започаткувалося скорочення злочинності, невпинно, з року в рік, значно зменшувалася питома вага заяв і повідомлень про злочи­ни, за якими порушували кримінальні справи. Разом з тим, у 2005 р. було справді досягнуто скорочення кількості деяких видів злочинів, передусім тяжких.

Разом з тим аналіз стану та тенденцій основних детермінантів злочинності та їхньої дії у зазначений період не засвідчував ради­кальних позитивних змін, а навпаки — показники багатьох цих детермінантів погіршилися і мали б викликати зростання злочин­ності. Наведене обумовило спочатку на рівні гіпотези, а потім і на рівні наукової перевірки та узагальнення висновок про те, що негативний, у тому числі криміногенний, зміст суспільної свідо­мості, що спричинює злочинність загалом у країні, окремих соціальних групах, регіонах, а також за основними напрямами кримінальної активності в аналізований період мав би стати більш виразним, небезпечним, зі зростаючим злочинним потенціалом.

Аналіз засвідчив, що чинники, які обумовлюють ймовірний більш високий рівень злочинності у названий період, передусім ті, що належать до «кримінально-потенційної» частки суспільної свідомості та зокрема її соціально-психологічного сегмента, залежно від предметного змісту, обумовлюваної ними мотивації та спрямованості кримінальної активності, можна поділити за типо­вими сукупностями на три основні групи:

1. детермінанти соціально-економічного, політичного, органі­заційно-управлінського, нормативно-правового, соціально-психо­логічного змісту, що обумовлюють злочинність та інші правопору­шення у сфері економіки, управління, службової діяльності;

2. детермінанти в основному соціально-економічного, а також відповідного йому соціально-психологічного, культурологічного, морально-етичного змісту, значною мірою продуковані чинника­ми першої групи, передусім матеріальними негараздами та со-

219