Глава 5

Теорія детермінації злочинності

в інтересах власного бізнесу, а не для задоволення сподівань наро­ду. Все це викликало глибоке розчарування демократично налаш­тованого електорату, різке падіння іміджу «помаранчевої коман­ди» і, передусім, її духовного керманича, який не зумів скориста­тися історичним шансом, широкою підтримкою народу для зміни системи і принципів влади. Щодо останніх, прагнення залишили­ся деклараціями та обіцянками.

Результати такої політики не забарилися проявитися на парла­ментських виборах 2006 р. Але і після цього, замість консолідації демократичних сил, перемагали владні інтриги, які закінчилися фактичним підкоренням політичній силі — конкуренту. До завдань Курсу не входить аналіз негативних змін та їх причин у соціально-політичній сфері у період перебування при владі «пома­ранчевої команди». Зазначимо лише, що вона не зайнялася з'ясу­ванням та зміною справжньої кримінологічної ситуації, яка була одним з найшкідливіших породжень кучмівського режиму, про що зазначалося вище. Реальний стан злочинності, чинники, що її обу­мовлюють, заходи протидії, передусім запобігання, залишилися поза увагою влади. Необхідні реформування, які місяцями вино­шувалися та обговорювалися, так і не відбулися. Низка законодав­чих актів, передусім щодо запобігання злочинності, унеможлив-лення корупційних зв'язків, а також стосовно кримінологічної експертизи законопроектів та інших управлінських рішень зали­шилася неприйнятою. Державна програма профілактики злочин­ності, яка закінчилася в 2005 p., фактично не дала результатів. Більше того, маніпулювання показниками злочинності в 2005 р. досягло законодавчого рівня, зокрема щодо зміни кримінальної караності десятків тисяч розкрадань за рахунок штучного знижен­ня їхньої суспільної небезпечності.

З другої половини 2006 р. урядування в країні здійснює полі­тична сила, яка отримала більше голосів на парламентських виборах та підкріплена коаліційними зусиллями і спільними деклараціями з іншими політичними силами, з чим погодився Президент України. На момент написання цих рядків нова владна команда ще не виявила своє ставлення до нагальних проблем кримінологічної ситуації у державі, подолання чи скорочення впливу криміногенних чинників. Але повернення до владних

228

кабінетів та перші кроки багатьох тих, хто за часів правління ре­жиму Л. Д. Кучми немало зробили для маскування і консервуван­ня умов та засобів, включаючи кримінальні, що забезпечували привілейоване становище і надприбутки олігархічних кланів в економіці, фінансовій і управлінській сферах, не дає підстав для оптимістичного кримінологічного прогнозу.

У соціокультурній, правовій, правоохоронній та морально-психологічній сферах аналіз відмітив низку негативних тен­денцій, що посилювали та загострювали дію криміногенних де­термінантів. За аналізоване десятиріччя значно скоротилася дер­жавна підтримка освітньо-культурного розвитку дітей та молоді, а також спрямованого формування суспільно доцільних морально-етичних цінностей. Занедбано систему соціальної профілактики та суспільного контролю за злочинністю. Не відповідав та й зараз не відповідає реальним потребам та принципам правової держави стан контролю та прокурорського нагляду за дотриманням закон­ності. Особливо небезпечною з огляду на дотримання прав та сво­бод людини і громадянина та забезпечення належної криміно­логічної ситуації в країні стала поширена в аналізований період практика неоднакового, вибіркового застосування кримінально-правових та кримінально-процесуальних заходів стосовно різних осіб, залежно від їхньої бізнесової пов'язаності чи кланової належ­ності, політичної орієнтації, зв'язку з представниками владних структур. Півтора року правління нової влади не дали підстав для висновку щодо помітних змін у цьому напрямі, зокрема у фактич­ному роз'єднанні владних функцій та заняття великим і не завжди відкритим бізнесом, безумовному слідуванні принципам верхо­венства права. Ще не поодинокі, у тому числі й на рівні вищих по­садових осіб держави, факти нехтування принципом рівності всіх громадян перед законом не тільки стосовно прав, а й обов'язків та відповідальності, яка із заняттям владної посади має безумовно підвищуватися.

Стан і тенденції розвитку соціокультурної та морально-психо­логічної сфери і належних до них детермінант, у тому числі суспільно прийнятного та суспільно неприйнятного і криміноген­ного змісту, значною мірою залежить від пануючих у суспільстві етичних цінностей і потреб, головних домінант суспільної свідо-

229