§ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»

Під час розгляду процесів детермінації і спричинення злочин­ності та її проявів постійно відзначалася активна, можна сказати провідна, роль у цих процесах особи, її свідомості, ставлення до суспільних явищ, відносин, зокрема унормованих мораллю та пра­вом. Підкреслювалося, що безпосередньою причиною вчинення злочинів та існування злочинності в цілому є на індивідуальному рівні негативні антисуспільні риси свідомості та психології окремої особи, а на загальносоціальному рівні — суспільної свідомості, пе­редусім її соціально-психологічної складової. Звідси зрозумілий інтерес та потреба кримінології визначити ці негативні риси, влас­тивості свідомості та її носія-особи, типологічні особливості особи, яка вчинила злочин, інакше кажучи — злочинця.

Для розуміння цих питань необхідно, як і у будь-якому дослі­дженні, спочатку визначитися з термінами, зокрема з поняттям «особа» і його співвідношенням з пов'язаними поняттями «люди­на», «індивід», та, у разі потреби, висвітлення поряд із поняттям «особа» окремого поняття «особистість».

Поняття «людина» у цьому ряді є первинним. Воно застосо­вується передусім для узагальненого позначення людини як представника людської популяції в цілому, вищого прояву живої природи та тваринного світу. Головними відмінностями людини від інших представників тваринного світу є мислення, здатність розуміти самого себе та навколишній світ (свідомість) та свідома активність, передусім діяльнісна, у пізнанні останнього та його

233