Глава 7

Умови та механізм злочинного прояву

тика суспільного середовища, за умов та під впливом якого відбу­валися ці процеси, не дає відповіді на питання, в якій саме ситу­ації, за яких конкретних обставин вони здійснювалися та яким чином обставини впливали на розвиток криміногенних рис особи. Відомо багато прикладів, коли в одному й тому самому середо­вищі, скажімо сім'ї, виробничому колективі, групі дозвілля тощо, вплив криміногенного характеру та його джерело суттєво зміню­валися залежно від конкретних обставин часу, умов здійснення, наявності та активності джерел антикриміногенного змісту і бага­тьох інших обставин, що іменуються ситуацією. Тому інтерес кримінології до вивчення та врахування впливу конкретної життєвої ситуації на названі вище процеси розвитку криміноген­них рис особи та середовища цілком виправданий. Підхід до роз­гляду конкретної життєвої ситуації здійснення всіх зазначених процесів називають широким на відміну від вузького. У широкому значенні поняття конкретної життєвої ситуації охоплює конкретні життєві обставини на всіх етапах формування особистості, набут­тя нею певної спрямованості, у тому числі антисуспільної, виділенні мотиваційних орієнтацій, тенденцій та відповідних діяльнісних проявів. Очевидно, можна виділити конкретну життєву ситуацію, в якій за її участю відбувається формування криміногенної орієнтації та мотивації, кримінальної мотивації та прийняття рішення про вчинення злочину. Окремий зміст і зна­чення має конкретна ситуація реалізації цього рішення, тобто си­туація безпосереднього вчинення злочину. В усіх цих моментах конкретна ситуація, її складові, взаємодія між ними, сприйняття їх особою є різними, залежними від набору та стану обставин, умов, які її визначають в якомусь конкретному місці, у конкретний час. Загальне розуміння ситуації як «обставин життя людини» без кон­кретизації цих обставин і їх ролі не відбиває її сутнісного змісту і наближає до ототожнення з поняттям способу життя.

Виходячи з різного розуміння конкретної життєвої ситуації (широкого та вузького), недоречно об'єднувати одним змістом дозлочинну ситуацію формування криміногенної орієнтації та мотивації і більш пізню ситуацію формування та реалізації конкретного опредмеченого мотиву, тобто ситуацію вчинення злочину.

302

Далі розглянемо характеристику та роль конкретної ситуації на стадії формування криміногенної орієнтації та мотивації, але поч­немо розгляд із положень, що є загальними і для інших стадій ме­ханізму злочинного прояву, де виявляється роль конкретної життєвої ситуації.

Перш за все, слід звернути увагу на те, що конкретна життєва ситуація має об'єктивний зміст, який визначається реальними умовами, подіями, і суб'єктивне уявлення, що складається про неї в осіб, причетних до цієї ситуації, а передусім в особи, вплив на фор­мування якої визначається. Між об'єктивною та суб'єктивною характеристиками ситуації нерідко виникають розбіжності, і досить суттєві, що залежать: від поінформованості особи стосовно ситуації, її поглядів, досвіду, моральних оцінок, індивідуальних властивостей сприйняття, а також від складності ситуації, реаль­них можливостей розібратися у ній тощо.

Досвід свідчить, що життєва ситуація, як правило, не може бу­ти однозначною. Майже у кожному випадку є обставини, умови, що сприяють впливу негативного середовища. Водночас інші об­ставини середовища суперечать йому або навіть гальмують його.

Ставлення особи до різних впливів ситуації залежить від бага­тьох умов. Вважається, що вирішальне значення при цьому мають її моральні якості, домінуюча спрямованість особистості, досвід перебування у різних ситуаціях. Серед різних за характером си­туацій виділяють криміногенну ситуацію, яка сприяє формуванню тих якостей особи, передусім її особистості, що можуть стати безпосередньою причиною вчинення злочину, «продукувати» його. Виділяють навіть «провокуючу» ситуацію, яка містить обставини, що можуть значно актуалізувати мотив і намір вчинення злочину. Разом з тим слід застерегти від широкого застосування оцінки ситуації у ролі криміногенної, розуміти, що будь-яка ситуація, можливо за винятком імпульсивного злочину, не може сама «породити» злочин. Вирішальна роль у відносинах особи і ситуації, як і з соціальним середовищем у цілому, у визначенні характеру поведінки належить особі. Середовище і ситуація мають у цьому разі підпорядковане значення, яке може ускладнювати завдання особи щодо сприйняття їх впливів та ситуації загалом. Роль та вплив ситуації у реалізації наміру вчинити злочин значно підви-

303