logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 6

Теорія особи злочинця

злочину. «Багато злочинців, — твердить він, — зобов'язані своєю долею саме хромосомному набору»1. Проте, ким та в який спосіб доведено саме останнє, не повідомляється.

Слід зауважити, що на сьогодні це та інші подібні твердження про причинну функцію елементів генетичного походження стосовно злочину не отримали переконливого, методично чистого, репрезентативного доведення. Висновки про ці гіпотези повер­хові, суперечливі і, як правило, не мають експериментального підтвердження. Тому в Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. зазначено: «Мають бути використані сучасні політичні умови, дослідницькі можливості та останні до­сягнення наук про людину, зокрема біології (малися на увазі пові­домлення про початок розшифрування геному людини. — Авт.), для вивчення психологічних, психофізіологічних детермінант, генетичних, психічних, інших індивідуальних особливостей особи злочинця, визначення їх справжнього детермінуючого впливу, а також розроблення відповідних лікувально-профілактичних та інших корекційних рекомендацій. Одночасно в публікаціях з цих питань слід забезпечити представлення достатньої наукової аргу­ментації для того, щоб чітко розрізняти висунення відповідних гіпотез, які потребують дослідної експериментальної перевірки, від висновків, що ґрунтуються на репрезентативних наукових дослідженнях»2.