logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 7

Умови та механізм злочинного прояву

суспільну байдужість, пасивність тощо. Слід зазначити, що загаль­но визнаної змістовної класифікації мотивів, а відповідно і моти­вації, не існує. Та й навряд чи вона можлива з огляду на: по-перше, фактично індивідуальний характер мотивів, по-друге, мотиви, як правило, вивчаються за розглянутими судом кримінальними спра­вами, де міститься інформація, нерідко суб'єктивна, щодо мотиву вчинення злочину, а не стосовно мотиву, яким він формувався у процесі криміногенної мотивації.

Далі перейдемо до розгляду обумовлюючих впливів, які чинять на формування криміногенної орієнтації та мотивації різні явища соціальної дійсності та особистого життя. Серед останніх виділя­ють, насамперед, умови та впливи способу життя.

Коли йдеться про вплив способу життя, розділяють вплив спо­собу життя суспільства загалом, його значних соціальних спільностей, невеликих груп (мікросередовища), окремих індиві­дів. Спосіб життя суспільства загалом може здійснювати вплив на формування криміногенної орієнтації та мотивації безпосередньо або опосередковано через спосіб життя виокремлених у ньому соціальних груп. Прикладом безпосереднього впливу суспільства загалом на формування криміногенної орієнтації, а інколи й моти­вації, може бути інформація, особливо по телебаченню. У нама­ганні залучити якомога більше глядачів до перегляду рекламної інформації, що дає прибуток телекомпаніям, вона здебільшого супроводить телефільми, різні телешоу, програми, що відкрито пропагують бездуховність, насильство, легковажне ставлення до цінності та можливості позбавлення життя, культ сили, нехтуван­ня будь-якими етичними вимогами, а іноді й безпосередньо зло­чинну субкультуру. Слід пам'ятати, що спосіб та умови жит­тєдіяльності у суспільстві унормовані соціальними, моральними та правовими нормами. Особа у суспільстві включається до систе­ми цих норм, визначає основні провідні мотиви своєї поведінки. Нехтування цими нормами, щоденна популяризація їх порушення згубно впливають на нестійку особу, передусім на дітей та молодь, сприяють їх орієнтації щодо можливості реалізації своїх потреб у будь-який спосіб, включаючи злочинний. Провідні мотиви спосо­бу життя, як правило, не мають суспільно небезпечного, а тим більше криміногенного змісту. Візьмемо для прикладу мотив

294

забезпечення матеріального достатку собі та своїй родині. У цьому мотиві немає нічого антисуспільного та криміногенного. А от викривлене уявлення про матеріальний добробут, його гіпертро-фовані розміри, якість, потреби, особливо про способи та засоби його забезпечення за будь-яку ціну — прямий шлях до формуван­ня криміногенної орієнтації щодо можливості кримінальних засобів, а далі й кримінальної мотивації конкретного злочину. Нехтування існуючими у суспільстві унормованими способами і засобами забезпечення матеріального достатку нерідко призво­дить до формування криміногенного мотиву заволодіння чужим майном, знищення останнього, вчинення насильства над особою-власником цього майна з метою отримання його у власність або володіння. Усі зазначені та інші криміногенні мотиви формуються під впливом певних умов способу життя. Ці умови потрібно виявляти та визначати у процесі розслідування кримінальних справ, організовувати та забезпечувати запобіжний профілактич­ний вплив щодо них.

Вплив умов, пов'язаних із способом життя соціальної групи, на формування криміногенної орієнтації та мотивації можна роз­глянути на прикладі сім'ї, яка, як відомо, є сильним джерелом соціального розвитку та виховання особи загалом.

Умовами, що безпосередньо впливають на криміногенну орієнтацію та мотивацію, можна називати:

295