Глава 5

Теорія детермінації злочинності

кусійне, ми розглянемо його у главі про особу злочинця. Дія цієї причини визначається змістом індивідуальної свідомості, зокрема індивідуальної психології. На формування останньої, а також на її реалізацію у конкретному діяльнісному прояві впливають умови, у яких складалися особистість та світогляд особи, а також умови середовища, індивідуального та групового буття і конкретної життєвої ситуації, в яких елементи свідомості позначаються на ви­никненні та реалізації мотиву злочину. Ці питання докладніше висвітлюються у главі про механізм злочинного прояву. Згідно з теорією детермінації умови формування особи, що вчинила злочин, та умови реалізації її особистісних та інших індивідуаль­них властивостей належать до умов, які сприяють вчиненню зло­чину, прояву дії його причини.

Разом з тим, і це дуже важливо, умови формування особи, а та­кож умови реалізації її мотивів, маючи індивідуально конкретний зміст стосовно певної особи і певного злочину, не є виключно індивідуальними. За своїм типовим змістом елементи індивіду­альної психології та свідомості є одиничним окремим проявом певних елементів суспільної психології та свідомості. Остання, з одного боку, є узагальненим відбитком існуючих елементів індивідуальної свідомості певної частини членів суспільства, з другого — елементи суспільної свідомості та психології є відобра­женням інших суспільних відносин, явищ, процесів економічного, соціального, соціально-психологічного, політичного, правового та іншого змісту. Між суспільною, груповою та індивідуальною свідомістю, її елементами, у тому числі негативними, що спричи­нюють злочинні прояви, також існує закономірне співвідношення як між загальним, особливим та одиничним. Тому, за словами визначного російського кримінолога Г. А. Аванесова, «у причинах та умовах конкретних злочинів потрібно виявляти те, що є загаль­ним для усіх злочинів... Стосовно ж причин та умов окремих видів злочинів потрібно сказати, що вони є елементами причин злочин­ності у цілому, співвідносяться з ними як особливе із загальним, через що у своєму визначенні містять ознаки цілого — злочин­ності»¹. Як на одиничному рівні певні елементи індивідуальної

психології і свідомості є безпосередніми причинами вчинення окремого злочину, так і на узагальненому рівні злочинності як пев­ної абстракції, що має конкретні прояви лише на індивідуальному та груповому рівнях, її безпосередньою причиною слід визнати та­ку узагальнену абстракцію, як суспільна свідомість та її психо­логічна частина, а точніше — негативні щодо суспільства, його інтересів, у тому числі правопорядку, елементи цієї суспільної психології та свідомості. Що стосується зазначених вище соціаль­них відносин, явищ, процесів економічного, соціального, соціаль­но-психологічного, політичного, правового та іншого змісту, які здійснюють визначальний вплив на формування та реалізацію негативних, антисуспільних елементів суспільної свідомості та психології, то вони згідно з теорією детермінації є причинами останніх. Але щодо злочинності вони є умовами, що сприяють їй, однак не її причинами, як це зазначалося багатьма кримінологами у радянські часи і навіть у наш час — мабуть, за традицією, ствер­джують деякі з них. Точне дотримання теорії детермінації та при­чинності не дає підстав визнати обґрунтованими подібні твер­дження. Жодне економічне, соціальне, політичне, правове, соціально-психологічне явище, як би воно негативно не впливало на суспільну та індивідуальну свідомість, само безпосередньо не породжує злочинні прояви та злочинність в цілому. Для набуття генетичної, продукуючої дії його вплив має пройти через свідомість, психологію, зокрема на індивідуальному рівні, і лише за інших сприяючих обставин (умов) може втілитися у вчинення злочину. Визначний російський кримінолог Ю. М. Антонян, який на емпіричному рівні провів десятки досліджень спричинення злочинів, впевнено і обґрунтовано стверджує, що «будь-які причи­ни: зовнішні чи внутрішні... визначаються мисленням людини... жоден фактор... не буде діяти, не переломившись у психології та психіці людини»¹.

У зв'язку з наведеним є потреба розглянути так званий «конфліктний» підхід до пояснення обумовлення злочинів. Відо­мо, що соціальний конфлікт як прояв діалектичного закону бороть­би протилежностей належить до одного з механізмів прояву та

¹ Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Аванесова. — 3-е изд., псрераб. и доп. — М., 2005. — С. 200.

202

¹ Антонян Ю. М. Криминология: Избр. лекции. — М., 2004. — С. 65.

203