logo search
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1

Глава 5

Теорія детермінації злочинності

соціальної типовості, соціальної абстракції. У такому вигляді вони виявляються як соціальні причини і умови злочинності в цілому,

а на рівні ще вищого узагальнення і абстракції — як соціальні пе­редумови не лише злочинності, а й інших негативних суспільних явищ, окремим різновидом яких є злочинність. На цих найвищих суспільних рівнях детермінанти поступово втрачають свої безпо­середні і навіть опосередковані причинні та обумовлюючі функції, які замінюються корелятивними та іншими детермінаційними зв'язками.

Між індивідуально-психологічним змістом безпосереднього спричинення конкретного злочину та соціальною детермінацією його та злочинності в цілому немає суперечності. Вони не повинні протиставлятися, як це інколи відбувається1. Потрібно узяти до уваги, що мова йде про детермінацію злочину на різних її рівнях: індивідуальному та соціальному. Першому, де злочинне діяння не може бути безпосереднім наслідком нічого іншого, як певного не­гативного суспільно небезпечного індивідуально-психологічного комплексу особи, який породжує її діяння. Вищому — суспільно­му, де детермінація набуває соціального характеру, є відоб­раженням певних соціальних негараздів і суперечностей, які через трансформацію на багатьох рівнях суспільних відносин та суспільної свідомості зрештою опосередковано позначаються на формуванні індивідуально-психологічного комплексу особи, який продукує конкретний злочин.

Іноді у значенні передумов соціальних причин злочинності пропонується термін «джерела злочинності». Зазначається, що причини злочинності щодо них є вторинними, виробленими з цих джерел2. Термінологічне розмаїття, як відомо, багатомірне. Проте термін повинен оптимально відображати сутність предмета, наразі його функціональну сутність у системі детермінації. У цьому від­ношенні термін «соціальні передумови», стосовно злочинності відображає ті суспільні елементи, які мають з нею ще не спричи­нюючий, а лише корелятивний зв'язок (співвідношення, залеж-

1 Хавронюк М. Перспективи розвитку Загальної частини Кримінального кодексу України // Юрид. вісн. України. — 2006. — № 16.

2 Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Авапесова. — 3-е изд., персраб. и доп. — М, 2005. — С. 204.

198

ності). Разом з тим вони сприяють і частково впливають на фор­мування, становлення та укорінення суспільних процесів, явищ, тенденцій, суперечностей тощо, які вже мають із злочинністю спричинюючий, хоч і не безпосередній, зв'язок, тобто у системі її детермінації відіграють роль соціальних причин вищого рівня (по­рядку). Термін «джерела злочинності» такого змістовного наван­таження не має ні щодо їх місця у системі її детермінації, ні щодо їх природи (походження): соціального чи біологічного.

Слід мати на увазі, що антисуспільна спрямованість особис­тості, яка є безпосередньою причиною злочинного прояву, так само як і інші суспільні явища, спричинюється та обумовлюється, навіть безпосередньо, не однією, а багатьма причинами та умовами різного характеру. Серед них детермінанти економічного, матеріального, політичного, правового, етичного, духовного та іншого характеру. Кожний з них має окремий («свій») ланцюг причинності та обумовлення, на якому вибудовуються окремі ланки і детермінуючі комплекси другого, третього, наступних порядків. Останні здебільшого взаємодіють з елементами ланок та комплексів інших ланцюгів обумовлення, а інколи одночасно є елементами різних ланок і комплексів, різних ланцюгів обумов­лення. Викладене можна схематично уявити у вигляді кореневої системи дерева. Злочинний прояв — це видима, надземна частина дерева. Відразу під нею знаходяться основні відростки коріння детермінації прояву. Кожен із них — це окремий ланцюг детермі­нації прояву зі своїми ланками детермінації. Від кожної ланки відходять детермінанти, утворюючи свої комплекси. Корінці ком­плексів одного відростка сполучаються та зрощуються з такими самими корінцями інших відростків, створюючи разом кореневу систему детермінації певного злочину. Елементи кореневих сис­тем детермінації окремих злочинних проявів за своєю дією та по­ходженням можуть бути узагальнені. У такий спосіб може бути от­римано уявлення про коріння, що продукує та обумовлює зростан­ня подібних дерев, тобто злочинності та її різновидів.

Звичайно, окреслене — це лише подібна схема. Вона не зали­шиться схемою, якщо через дослідження та аналіз детермінації злочинних проявів певного виду будуть визначені конкретні за змістом детермінанти — явища, процеси, дії, прояви тощо, що обу-

199