Проблема ефективності політичної влади.
Політична влада — це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм.
Легітимність політичної влади – переконання підвладних і світового товариства у правомірності існуючої влади, її визнання.
Стабільну та ефективну владу, яка спроможна досягти соціально-економічного поступу, зрештою, визнають легітимною.
З легітимністю влади пов’язана проблема її ефективності. Ефективність влади – ступінь здійснення владою тих функцій, які покладає на неї більшість населення. Головним об’єктивним виявом ефективності – ступінь забезпечення прав і свобод громадян. Чим ефективніша влада – тим більшу підтримку населення вона має.
Легітимність влади, підтримка її населенням, збільшує ресурси влади, що забезпечує підвищення її ефективності.
Політологія / під. Ред. Сазонова Н.І.
Основні умови ефективної реалізації влади
У найзагальнішому значенні – ефективність реалізації влади – її результативність, тобто виконання тих функцій та очікувань, які покладені на неї більшість населення та в першу чергу найвпливовіша його частина – еліти.
В більш конкретному вираженні:
1. Характером забезпечення вищого права в суспільстві (права, свободи та суверенність людини)
2. Зміст головних функцій влади – безпосередній вплив на людей та речі (тоталітаризм) чи на суспільні відносини (правова держава), чи забезпечує держава вільний саморозвиток особи
3. Рівень моральної підтримки діючої влади, її легітимності.
Ефективність влади – величина змінювана. Вона залежить як від загальних соціокультурних умов розвитку суспільства та держави, так і від конкретних чинників:
Належність / відсутність матеріальних та моральних ресурсів влади
Ступінь демократичності влади (1. поділ влади 2. верховенство закону, а не особи 3. поєднання покори як силової ролі держави, так і свідомої покори з поваги перед законом)
Межі застосування влади (1. Обмеження влади осіб, для запобігання проявів егоїстичних інтересів 2. Свобода від надзору 3. обмеження компетенції носія влади).
Загальні чинники ефективності влади й політики:
Інформованість
Своєчасність
Узгодженість та високий рівень відгуку
Циганков А.П. Сучасні політичні режими: структура, типологія, динаміка
Ефективність влади – параметр, який часто розглядається як додатковий чи взаємодоповнюючий до легітимності та здатний стабілізувати систему навіть в умовах недостатньої легітимності.
Поняття ефективності вперше було запропоновано С. Ліпсетом («Політична людина. Соціальні основи політики», 1960). Згідно С. Ліпсета, стабільність влади визначається не одним (легітимність), а двома параметрами – легітимність та економічна ефективність. Він вважав, що сама легітимність влади може бути досягнута двома шляхами:
за рахунок передачі (преемственности) – традиційний тип легітимності (за М. Вебером)
за рахунок ефективності – економічна ефективність пов’язана з харизматичним типом легітимності (харизматичний лідер не зможе довго триматися при владі без економічних зрушень, ці зрушення – потреба харизматичного лідера).
Отже, ефективність – може бути джерелом легітимності, а також умовою зміни типів легітимності.
С. Ліпсет поділив політичні системи на 4 групи:
1. Легітимні, проте неефективні
4. Ефективні, проте нелегітимні
3. Поєднують як легітимність, так і ефективність
2. Втрачена легітимність та відсутній потенціал ефективності
На основі запропонованої схеми можна виокремити три ступені політичної стабільності-нестабільності суспільства:
Нестабільні, з втраченою легітимністю та ефективністю
Відносно стабільні-нестабільні (нестабільна рівновага), в яких відсутній один із компонентів
Стабільні (ефективність+стабільність).
Отже, політична стабільність влади виходить із двох компонентів – легітимності (визнаності її авторитету) та ефективності (здатність влади використовувати ресурси (матеріальні та духовно-психічні) з метою вирішення нагальних проблем.
Політологічний енциклопедичний словник
Ефективність політики (лат. виконання, дія) – властивість політичних дій, рішень та поведінки, що відображає міру приводити до бажаних наслідків. Ефективність залежить від критеріїв оцінювання. Ефективність політики – у першу чергу результативність здійснення політичної влади, ступінь всебічного використання нею своїх функцій у політичній системі та в суспільстві, реалізація очікувань громадян (легітимність?) і елітних груп, як найвпливовіших у суспільстві.
Ефективність політики з поєднанням легітимності влади – чинник стабільності політичної влади й політичного режиму. Взаємозв’язок ефективності й легітимності спричиняється тим, що будь-які типи легітимності влади визначаються сподіваннями населення на задоволення його потреб.
Деякі авторитарні режими з первісним дефіцитом легітимності поступово набули її саме за рахунок ефективності політики, досягненням через успішну економічну політику, зміцнення громадського порядку й підвищення рівня життя громадян.
Проте, не володіючи легітимністю, досягти ефективності політики внаслідок нестабільності.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.