Обновления и экспансии, «новая сравнительная политоло­гия» (с начала 50-х по конец 70-х годов);

Знаковым событием, связанным с появлением «новой» сравни­тельной политологии, стал семинар, проведенного в 1952 г. в Северо-Западном Университете (Эванстон, Чикаго) под эгидой Совета по обществоведческим исследованиям. Его участниками были Сэмуэль Биер, Джордж Блэнкстен, Ричард Кокс, Карл Дойч, Гарри Экстейн, Кеннет Томсон, Роберт У орд, а также председательствовавший на се­минаре Рой Макридис (. Данную группу иссле­дователей, стремившихся к большей строгости и четкости теоретико-методологических установок, можно охарактеризовать как «обнов­ленцев». Обсудив особенности сравнительного метода, участники се­минара выделили уровни сравнительного политического анализа, а также основные тематические вопросы исследования. В марте 1954 г. Совет по обществоведческим исследованиям со­здает Комитет по сравнительной политологии, который возглавляет Гэбриэль Алмонд. Формируется традиция сравнительного изучения условий демо­кратических и авторитарных режимов, измерения политических режимов и институтов.

Подобные перемены не означали, что «традиционная» сравни­тельная политология исчезла в одночасье. Напротив, ее привержен­цы не только продолжали работу, но и смогли выдвинуть немало здравых возражений против методологического максимализма «об­новленцев». Дискуссия отнюдь не вылилась в простую конфронтацию. Обе стороны внимательно вос­принимали аргументы друг друга. Выявилась и группа «центристов», включавшая одного из организаторов флорентийского коллоквиума Джованни Сартори и ряд молодых европейских ученых.

Именно в 50-е годы складываются два новых подхода — системный и поведенческий или, как его нередко называют, бихевиоральный. Исключительно важным вкладом в науку стала работа Г.Алмонда и Б.Пауэлла «Сравнительная политика: Развивающий подход».

В конечном счете 70-е годы проходят под знаком разработки «концептуальной карты Европы», вылившейся в интеграцию и взаи­модополнение параллельных процессов моделирования и агрегирова­ния данных.

4. Содержание

   • Предмет і структура політології як науки.
   • Структура політології
   • Методи політологічних досліджень.
   • Основні категорії і функції політології.
   • Місце політології в системі наук про суспільство.
   • Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
   • Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
   • Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
   • 3 Основні гіпотези б:
   • Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
   • 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
   • Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
   • Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
   • Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
   • Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
   • Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
   • 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
   • Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
   • Основні концепції політики.
   • 2. Субстанційні визначення.
   • Специфіка та структура політичної діяльності.
   • Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
   • Влада як інструмент політики.
   • Основні політологічні концепції влади.
   • Проблема ефективності політичної влади.
   • Легітимність політичної влади.
   • Соціальні відносини як відносини політичні.
   • Соціальна стратифікація і політика.
   • Соціальна політика і соціальна справедливість.
   • Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
   • Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
   • Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
   • Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
   • Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
   • Основні політологічні концепції демократії.
   • Політичні принципи демократії.
   • Сутність демократизації як політичного процесу.
   • Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
   • Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
   • Відмінності між країнами цсє та снд
   • Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
   • Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
   • Особливості демократичного транзиту в Україні.
   • Поняття та структура політичної системи суспільства.
   • Типологія політичних систем сучасного суспільства.
   • Політична система України.
   • Держава, її основні ознаки та функції.
   • Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
   • Держава і громадянське суспільство.
   • Основні типи сучасних виборчих систем.
   • Парламентаризм в системі сучасної демократії.
   • Структура сучасних парламентів.
   • Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
   • Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
   • Функції парламентів.
   • Форми парламентського контролю.
   • Процедура розпуску парламентів: світова практика.
   • Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
   • Ознаки і функції політичних партій.
   • Типологія політичних партій.
   • Сучасні партійні системи.
   • Групи інтересів і політика.
   • Сутність та основні типи політичних режимів.
   • Сутність, структура і функції політичної культури.
   • Сутність і структура політичної свідомості.
   • Політична ідеологія та її функції.
   • Типологія політичної культури.
   • Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
   • Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
   • Політична поведінка особи.
   • Політична соціалізація.
   • Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
   • Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
   • Елітаризм і демократія.
   • Бюрократія як соціально-політичне явище.
   • Бюрократія і демократія.
   • Лідерство як закономірність політичного процесу.
   • Типологія політичного лідерства.
   • Основні вимоги до сучасного лідера.
   • Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
   • Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
   • Генезис і основні риси консерватизму.
   • Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
   • Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
   • Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
   • Політичний розвиток як модернізація
   • Роль еліти в політичний модернізації України.
   • Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
   • Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
   • 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
   • Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
   • Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
   • Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
   • Геополітична концепція атлантизму.
   • Геополітична концепція євразійства.
   • Головні вектори сучасної української геостратегії.
   • Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
   • 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
   • Основні напрями діяльності Римського клубу.
   • Світові цивілізації в глобальному вимірі.
   • Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
   • Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
   • Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
   • Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
   • Обновления и экспансии, «новая сравнительная политоло­гия» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
   • Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистич­ная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоя­щее время).
   • Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
   • Сша и Западная Европа:
   • Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
   • 1. Неконституционная исполнительная власть
   • 2. Федерализм
   • 3. Президентские системы
   • Достоинства и недостатки президенциализма
   • 4. Президентско-парламентская система
   • 5. Премьерско-президентская система
   • Полупрезидентские системы
   • 6. Парламентская система
   • Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
   • 1. Модель относительной автономии.
   • Специфіка мови як одного із засобів політики.
   • Основні методи політичного прогнозування.
   • Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
   • 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
   • Популізм як політична технологія.
   • Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
   • Потенційний політичний товар.
   • Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
   • Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
   • Социально-энергетические ресурсы власти:
   • Экономические ресурсы власти:
   • Культурно-информационные ресурсы:
   • Особливості державного політичного маркетингу.
   • Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
   • 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
   • 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
   • 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.