Влада як інструмент політики.
За вихідне та найпростіше визначення влади можна визначити влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації, тощо) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Будучи відношенням, влада потребує двох сторін. Особливістю владного відношення є перевага однієї сторони над іншою. Сторону з переважним впливом називають суб’єктом влади, а сторону що зазнає цього впливу – об’єктом. Влада не є властивістю ні суб’єкта, ні об’єкта, а виступає саме як відношення між ними.
Підходи до розуміння.
Біологічний – влада притаманна біологічній природі людини.
Антропологічний – пояснює владу виходячи з суспільної природи людини і поширенням її на всі соціальні утворення.
Політологічний – ґрунтується на органічному зв’язку влади й політики, пов’язує їх існування з певними етапами суспільного розвитку для яких є наявність спеціальних інститутів здійснення влади, насамперед держави.
Отже, влада притаманна будь-якому суспільству (не тваринному), тоді як політична влада, політико-владні відносини характерні лише для певних етапів суспільного розвитку. Владу варто розглядати як вольове відношення між людьми, за якого одні люди можуть нав’язувати свою волю іншим.
Специфічною ознакою влади як суспільного відношення виступає домінування владної волі, а не просто впливу. Вплив – ширше явище від влади.
Форми влади – потенціальна і реальна. Потенціальна влада – влада, що не виявила себе. Потенціальна влада справляє на об’єкти дисциплінуючи та організуючий вплив.
Засоби влади – примус, право, авторитет, тощо. За засобами влада поділяється на: економічна, соціальна, політична, духовно-інформаційна, сімейна, тошо.
Економічна влада – матеріальні потреби суспільства, відносини з приводу володіння власністю.
Соціальна – розподіл соціальних благ, визначення статусу в структурі суспільстві (соціальне забезпечення, пільги).
Духовно-інформаційна – інформаційний та ідеологічний вплив (мораль, релігія, ідеологія, мистецтво, наукові знання, інформація, авторитет, ЗМІ).
Сімейна влада – авторитет одного чи кількох членів сім’ї, вияв поваги.
Політична влада. Бурлацький – здатність відображати власні інтереси, проводити свою волю за допомогою політики і правових норм. Політичну владу можна назвати владою права. Норми права – встановлені, санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов’язкові правила поведінки.
Дотримання норм права – переконання та державний примус. Держава встановлює та виступає гарантом їх дотримання. Відповідно, державна влада є найважливішою формою політичної влади.
Специфіка державної влади:
Здійснюється спеціальним апаратом.
Поширюється на всю територію країни.
Наділена монополією на прийняття законів та застосування примусу.
Співвідношення політики і влади:
- влада є засобом політики
- Влада виступає основною метою політики
- Існує взаємозв’язок, взаємо обумовленість влади і політики
Політична влада – здійснюється не тільки державою, але й іншими інститутами – політичними партіями, громадсько-політичними організаціями, органами місцевого самоврядування. Влада цих інститутів – поширюється лише на зазначені об’єкти, підпорядковується також державній владі.
Державна влада поділяється на: законодавчу, виконавчу, судову. Здійснюється за допомогою апарату на території, на яку поширюється суверенітет держави.
Влада органів місцевого самоврядування – територіально обмежена і здійснюється на громадських засадах.
Рівні влади
Суспільний
Асоціативний
Персоналізований
Політична влада – це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових та політичних норм.
Основні особливості:
Верховенство – обов’язковість рішень для інших видів влади
Публічність – суспільний, безособовий і відкритий характер, діє від імені та в межах усього суспільства, стосується всіх його членів.
Моноцентричність – наявність єдиного центру прийняття рішень, що стосуються всього суспільства, тобто держави та її вищих органів.
Легальність – законність функціонування та застосування примусу
Різноманіття ресурсів – сукупність всіх потенційно й фактично використовуваних ресурсів є потенціал влади, врахування ресурсів використання й ресурсів спротиву – сила влади; засобами здійснення (як реальні, так і потенціальні) влади є:
Утилітарні – матеріальні й соціальні блага, пов’язані зі задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини (багатство, пільги, послуги).
Примусові (силові) – заходи адміністративного й кримінального впливу (адміністративне й кримінальне правопорушення + армія, поліція, прокуратура, суди, тощо).
Нормативні – соціальні норми: правові та політичні.
Відповідно до сфер – економічні, соціальні, духовно інформативні ресурси, демографічні.
Використання ресурсів влади – перетворює її з можливої на дійсну у формах:
Панування – механізм здійснення влади, що набуває форм соціальних інститутів і передбачає поділ соціальних груп на пануючих і підлеглих, ієрархію, соціальну дистанцію, особливий апарат управління. Виступає формою суспільної організації влади, полягає в контролі над використанням державної влади.
Керівництво на рівні суспільства - визначення основних цілей соціальних систем та інститутів, шляхів їх досягнення, стратегій суспільного розвитку. Вузьке розуміння – керівник і підлеглі щодо вирішення службових проблем. Вимагає ієрархії, субординації, підкорення.
Управління – використання повноважень для формування цілеспрямованої поведінки об’єктів, виявляється як вміння користуватися владою.
Контроль – здатність суб’єктів влади постійно стежити за ходом реалізації настанов (законів, указів, розпоряджень).
Кумулятивний характер – зростання, нагромадження влади та посилення її впливу в результаті взаємодії різних видів і ресурсів влади. (поєднання кількох влад, посилення політичної влади за рахунок охоплення іншої).
Функції політичної влади (збігаються з функціями політики, в кінцевому значенні – з функціями політичних інститутів):
Керівництво та управління суспільством у цілому та його складовими (розроблення стратегії щодо конкретних умов)
Інтеграція суспільства шляхом узгодження інтересів
Оптимізація політичної системи – відповідно до цілей і завдань політичних правлячих сил.
Забезпечення політичної стабільності.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.