logo
Shpori_polit_2011

Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.

Політичний маркетинг, по своїй суті, є наука і мистецтво нарощування політичного капіталу шляхом управління ринком владних ресурсів. Владні ресурси - це засобу здійснення володарювання й зміцнення владних позицій суб'єктів у просторі політичного поля. У своїй сукупності владні ресурси являють собою політичний капітал. Основних гравців на ринку владних ресурсів можна поділити на Дві великі групи. Першу становлять представники політичного класу (або їх ще називають інсайдери), які вже отримали доступ до ключових владних ресурсів, тобто мають важелі державного управління Саме вони володіють найбільшим політичним капіталом. Другу групу утворюють аутсайдери - політичні суб'єкти, які тільки борються за отримання владних ресурсів. їхній політичний капітал перебуває на стадії свого первинного накопичення. Усередині кожної із груп, а також між першою та другою здійсню­ються "політичні угоди" відносно обміну владними ресурсами. Найважливішими владними ресурсами, "політичні торги", є державні посади, які пов'язані з регулюванням доступу до них. Зазначимо, що державні посади - це певний політич­ний капітал, який отримав назву адміністративного ресурсу. Політичний маркетинг має справу з усією багатоманітністю владних ресурсів, які пропонуються інсайдерським й аутсайдерським сегмента­ми політичного ринку, це сприяє їх ефективному обміну, існують три великі групи ресурсів владарювання, а саме: соціаль­но-енергетичні, економічні й культурно-інформаційні владні ресурси.

Все властные ресурсы можно разделить на три большие группы, критерием дифференциации которых являются основные источники властвовании.

Если следовать Э.Тоффлеру, то основными источниками власти являются следующие; насилие, богатство, знание. Именно они во все времена использовались людьми и общественными институтами в целях утверждения своей власти.

Триаде источников власти, на взгляд Спасского А., соответствует и триада комплексов властных ресурсов: насилию соответствуют социально-энергетические ресурсы политической власти, богатству – экономические ресурсы, а знанию – культурно-информационные ресурсы.

Триадный комплекс основных ресурсов политической власти можно представить в виде следующей схемы: