logo
Shpori_polit_2011

Політична система України.

Політичні системи багатьох країн, що розвиваються, та соціалістичних у минулому країн мають перехідний від тотатіларизму чи авторитаризму до демократії характер, внаслідок чого поєднують у собі ознаки різних типів полі­тичних систем і характеризуються як частково демократичні системи.

Сучасна політична система України, як і політичні системи більшості інших молодих незалежних держав, що виникли на теренах колишнього Радянського Союзу, має перехідний від тоталітаризму до демократії характер. В Україні конституційне закріплено основні принципи демо­кратичної організації політичного життя суспільства — народного суверенітету, представництва, поділу влади, багатопартійності тощо. За роки незалежності в країні сформовано демократичні державні інститути, створено численні політичні партії, громадсько-політичні організації, впроваджено демократичну виборчу систему, яка постійно вдосконалюється. Щоправда, вже набуті демократичні форми і засоби здійснення державної влади поки що повільно наповнюються відповідним демократичним змістом. Незбалансованість повноважень вищих органів держави — президента, парламенту та уряду — породжує ситуації протистояння гілок законодавчої і виконавчої влади, нестабільність уряду. Політичні партії, за винятком декількох, не є виразниками інтересів широких верств населення, а обслуговують здебільшого вузькогрупові й персональні інтереси. Це ж стосується і засобів масової інформації. Наслідком недосконалості виборчої і партійної систем, порядку формування уряду є неструктурованість парламенту, відсутність у ньому сталої більшості, яка б узяла на себе відповідальність за політичне керівництво державою, що різко знижує ефективність функціонування парламенту, всієї системи організації державної влади.

Особливості сис-ми пол.. інс-тів суч.України визначаються наступними факторами:

1. відносна стабільність (на поверхні) сис-ми, здатна легко трансформуватися в нестабільність через поглиблення конфліктів між осн. пол..блоками, в т.ч. і всередині держ. механізму, а також між різними регіонами.

2. сис-ма з відносно низьким темпом соц. процесів і недостатньою сприйнятістю соц. новин. Самост. пол.. сис-ма суч. України молода, фактично не має досить ефект. традицій і досвіду самост. функціонування. Істор. традиції держ. суверенності України практично не зв'язані з процесом реалізації суч. проблем сус-ва.

3. пол.. сис-мі У. властиві централізованість з елементами регіоналізації та децентралізації. Сис-ма не здійснює повністю комплекс функцій, необхідних для забезпечення норм. функціонування суч. цивіліз.сус-ва.

4. суч. пол..сис-ма У. - це перехід тоталіт. до демократ. режиму, від неправов. до правов. типу пол..сис-ми.

Пол. сис-ма суч. У. діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації – пол.. та соц. кризи. Надзвичайність обставин склалась в усіх сферах: 1) в природ. (фізичному та біолог.) середовищі, де поглиблюється еколог. криза, що зберігає панування нерозумних моделей природокористування (в промисловості та с/г), загал. генофонд народу зазнає значних втрат; 2) в економіці; 3) в сфері культури (зокрема освіти) не забезпечується повне відтворення загал. культури; 4) не сформована сис-ма ефект. відносин України з ін. державами і міжнарод. співтовариством.

Особливістю пол..сис-ми суч. У є перехід до впровадження консенсусної моделі вирішення соц. конфліктів, миролюбність і неагресивність, позбавлення власної глоб. (загальнопланетарної) сис-ми забезпечення нац. інтересів.

Суч. пол..сис-ма поки не здатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту всіх осн. верств населення. Політична система є світська, на відміну від атеїстичної або релігійної.

Пол. сис-ма У. етатизована (одержавлена) з недосить високим інтелект. рівнем політики, з переважанням певних соц. прошарків реформованої традиц. номенклатури, нової номенклатури - сил, що включаються в контроль над "каналами розподілу", здатних "стимулювати" в необхідному для них напрямку дія-ті політиків і бюрократ. апарату.