Ознаки і функції політичних партій.

Слово «партія» (лат. partis — частина) означає частину більшої спільності або цілісності. Воно використовувалося ще в античному світі для позначення політичної організації, причому в негативному значенні — як неблагородного, ганебного союзу.

Політична партія — це добровільне та організаційно д оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання і використання державної влади.

При цьому в розумінні сутності партії виокремились такі три основних підходи:

1) партія — це ідеологічна спільність людей, Їх добро­вільне об'єднання навколо якоїсь ідеології. Таке розуміння характерне, зокрема, для ліберального напряму в історії політичної думки;

2) партія — це організація певного суспільного класу чи соціальної групи. Розуміння політичної партії як суто класової організації, виразника корінних інтересів того чи іншого класу характерне для марксизму;

3) партія — це громадська організація, інститут політич­ної системи, головним завданням якого є завоювання, утримання й використання державної влади.

Узагальнивши ці підходи, відомий американський по­літолог Дж. Ла Паломбара вирізнив чотири основних елементи, які конституюють політичну партію. Будь-яка партія, вважає він, по-перше, є носієм ідеології або при­наймні відбиває конкретну орієнтацію, бачення світу й людини. По-друге, партія — це організація, тобто відносно тривале в часі об'єднання людей, це інститут. По-третє, метою партії є завоювання і здійснення влади. По-четверте, кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу — аж до членства або активної участі в ній'.

Основною ознакою політичної партії є її прагнення до завоювання і здійснення державної влади.

За цими ознаками політична партія відріз­няється, по-перше, від суспільно-політичного руху, який не має характерних для партії організаційної ^ структури та детально розробленої політичної програми, а о-друге, від групи інтересів, що не прагне до завоювання державної влади, а обмежується лише здійсненням впливу на неї.

Основними функціями політичної партії в сучасному суспільстві є:

політичне представництво соціальних інтересів;

соціальна інтеграція — узгодження соціальних інтересів через взаємодію політичних партій;

розробка ідеології, політичних доктрин і програм;

боротьба за оволодіння державною владою та участь у її здійсненні;

участь у формуванні й діяльності всіх ланок державного апарату;

участь у розробці, формуванні і здійсненні політичного курсу держави;

політична соціалізація — сприяння засвоєнню індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, залу­ченню його до політичної системи;

формування громадської думки;

політичне рекрутування, тобто залучення на бік партії якомога ширших верств населення як її членів, прихиль­ників і виборців;

підготовка та висунення кадрів для апарату держави, партії, громадських організацій.

51. Содержание

    • Предмет і структура політології як науки.
    • Структура політології
    • Методи політологічних досліджень.
    • Основні категорії і функції політології.
    • Місце політології в системі наук про суспільство.
    • Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
    • Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
    • Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
    • 3 Основні гіпотези б:
    • Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
    • 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
    • Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
    • Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
    • Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
    • Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
    • Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
    • 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
    • Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
    • Основні концепції політики.
    • 2. Субстанційні визначення.
    • Специфіка та структура політичної діяльності.
    • Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
    • Влада як інструмент політики.
    • Основні політологічні концепції влади.
    • Проблема ефективності політичної влади.
    • Легітимність політичної влади.
    • Соціальні відносини як відносини політичні.
    • Соціальна стратифікація і політика.
    • Соціальна політика і соціальна справедливість.
    • Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
    • Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
    • Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
    • Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
    • Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
    • Основні політологічні концепції демократії.
    • Політичні принципи демократії.
    • Сутність демократизації як політичного процесу.
    • Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
    • Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
    • Відмінності між країнами цсє та снд
    • Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
    • Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
    • Особливості демократичного транзиту в Україні.
    • Поняття та структура політичної системи суспільства.
    • Типологія політичних систем сучасного суспільства.
    • Політична система України.
    • Держава, її основні ознаки та функції.
    • Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
    • Держава і громадянське суспільство.
    • Основні типи сучасних виборчих систем.
    • Парламентаризм в системі сучасної демократії.
    • Структура сучасних парламентів.
    • Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
    • Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
    • Функції парламентів.
    • Форми парламентського контролю.
    • Процедура розпуску парламентів: світова практика.
    • Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
    • Ознаки і функції політичних партій.
    • Типологія політичних партій.
    • Сучасні партійні системи.
    • Групи інтересів і політика.
    • Сутність та основні типи політичних режимів.
    • Сутність, структура і функції політичної культури.
    • Сутність і структура політичної свідомості.
    • Політична ідеологія та її функції.
    • Типологія політичної культури.
    • Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
    • Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
    • Політична поведінка особи.
    • Політична соціалізація.
    • Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
    • Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
    • Елітаризм і демократія.
    • Бюрократія як соціально-політичне явище.
    • Бюрократія і демократія.
    • Лідерство як закономірність політичного процесу.
    • Типологія політичного лідерства.
    • Основні вимоги до сучасного лідера.
    • Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
    • Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
    • Генезис і основні риси консерватизму.
    • Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
    • Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
    • Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
    • Політичний розвиток як модернізація
    • Роль еліти в політичний модернізації України.
    • Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
    • Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
    • 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
    • Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
    • Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
    • Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
    • Геополітична концепція атлантизму.
    • Геополітична концепція євразійства.
    • Головні вектори сучасної української геостратегії.
    • Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
    • 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
    • Основні напрями діяльності Римського клубу.
    • Світові цивілізації в глобальному вимірі.
    • Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
    • Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
    • Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
    • Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
    • Обновления и экспансии, «новая сравнительная политоло­гия» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
    • Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистич­ная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоя­щее время).
    • Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
    • Сша и Западная Европа:
    • Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
    • 1. Неконституционная исполнительная власть
    • 2. Федерализм
    • 3. Президентские системы
    • Достоинства и недостатки президенциализма
    • 4. Президентско-парламентская система
    • 5. Премьерско-президентская система
    • Полупрезидентские системы
    • 6. Парламентская система
    • Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
    • 1. Модель относительной автономии.
    • Специфіка мови як одного із засобів політики.
    • Основні методи політичного прогнозування.
    • Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
    • 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
    • Популізм як політична технологія.
    • Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
    • Потенційний політичний товар.
    • Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
    • Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
    • Социально-энергетические ресурсы власти:
    • Экономические ресурсы власти:
    • Культурно-информационные ресурсы:
    • Особливості державного політичного маркетингу.
    • Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
    • 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
    • 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
    • 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.