Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
Політична культура — це сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичнихінститутів у межах певної політичної системи.
Основною особливістю політичної культури перехідного суспільства, яким виступає й сучасне українське суспільство, є поєднання в ній елементів політичних культур, характерних для минулого і майбутнього суспільно-політичного ладу. Стосовно України — це поєднання елементів соціалістичної (тоталітарної) і буржуазної (ліберально-демократичної) політичної культури з усіма їхніми позитивними й негативними властивостями. Головне завдання формування нового типу політичної культури українського суспільства полягає в тому, щоб сформувати демократичну політичну культуру, долаючи, з одного боку, стереотипи тоталітарного мислення й поведінки, а з другого — крайнощі буржуазного егоїзму та індивідуалізму. За цих умов першорядного значення набувають формування політичної свідомості широких верств населення, набуття ними досвіду й навичок демократичної політичної поведінки, поступове подолання фрагментарності політичної культури.
У заг. рисах укр. пол. культура (УПК) поєднує різні сис-ми цінностей (тоналіт. і демокр.), часом несумісні пол. орієнтації та діаметрально протилежні типи пол. свідомості, але залишається об’єкт.показником стану сус-ва.
Особливості історії України, що вплинули УПК:
1. Багатовікова бездержавність;
2. Включення укр. територій до складу ін. держав (психол., побут. і пол. відчуження між частинами укр. народу).
3. Денаціоналізація провідних верств укр. народу:
Риси пол..культури укр.. сус-ва:
культура маргінального сусп-ва;
підданський тип пол. культури
характер УПК визначає й регіон. менталітет, зумовлений міжконфес. відмінностями
полісуб’єктність;
демагогічне та популістське забарвлення, конфліктний хар-тер;
функціонує за інерцією(комплекси нац.меншовартості, нездатність адекв.оцінки нац.інтересів, схильність розраховувати на зовн. допомогу, ніж на власні сили);
правовий нігілізм;
ідеологізоване мислення; нерозвинений індивідуалізм;
носить несформований хар-тер.
Пострадянським країнам притаманна змішана, неоднорідна політична культура з досить слабкою оформленістю масових соціополітичних рухів.
Вітчизняний дослідник М. Михальченко переконаний, що соціальні реалії сучасної України характеризуються «фрагментацією суспільства, яка поглиблюється та супроводжується фрагментацією та деконвенціоналізацією критеріїв ідентичності», причому «в українському суспільстві практично відсутні загальноприйняті та загальнообов'язкові критерії ідентифікації»
Протягом останнього десятиріччя в більшості країн пострадянського простору сформувався особливий тип масової суспільної свідомості, який можна охарактеризувати як транзитний. Це можна пояснити низкою факторів соціополітичного характеру:
системоутворюючі інститути радянського суспільства, втративши легальність внаслідок перебудови ірозпаду СРСР, не втратили традиційної легітимності — згоди людей із соціальними правилами, що ґрунтуютьсяна ідеології державного патерналізму;
нелегальні (тіньові) інститути радянського суспільства — тіньовий ринок, корупція, подвійна мораль(розрив між публічною і приватною моральноюпозицією) — трансформувалися у легальні інститутиперехідного суспільства, але не набули необхідної легі тимності у зв'язку з масовим сприйняттям їх як «узаконеного беззаконня», звідси випливає незгода людей жити за формально легалізованими, але по суті «тіньовими» правилами і визнавати нові установки як базисну інсти- туціональну інфраструктуру суспільства;
відчуваючи аномічну деморалізованість, недовіру і невдоволення своїм становищем у суспільстві, більшість громадян перебувають у стані амбівалентності щодо інституціональних перетворень, легальність або легітимність яких не забезпечені правом або мораллю;
ця амбівалентність виявляється у масовій згоді жити у такому інституціональному просторі, де легальність забезпечується самим фактом узаконення існування нових інститутів, які виконують традиційну регулятивну функцію й спираються на елементи збереженої соціаль ної інфраструктури, старі соціальні позиції та рольові розпорядження.
Одним з найбільш загальних проявів амбівалентного ставлення населення України до старих та нових інсти- туціональних основ суспільства є подвійність стосовно різних суспільних систем, у назві яких відбито принципову інституціональну опозицію — капіталізм-соціалізм. Згідно з даними соціологічних опитувань громадської думки в Україні, лише близько третини респондентів готові підтримати одну з двох взаємовиключних позицій — «за капіталізм» чи «за соціалізм». Кожний 5-й респондент не визначився з цього приводу, а решта демонстрували амбівалентність з конформною чи нігілістичною спрямованістю.
Українські соціологи Є. Головаха та Н. Паніна виокремлюють такі аспекти вияву посттоталітарної амбівалентності:
у масовій та індивідуальній свідомості взаємовик- лючні ціннісно-нормативні підсистеми співіснують не як антагоністичні, а як узгоджені елементи єдиного типу свідомості й емоційного ставлення до соціальної дійсності;
суперечливі системи цінностей притаманні не різним соціальним групам, а фактично кожній з великих соціальних груп;
амбівалентність виявляється у суперечливому поєднанні демократичних цілей соціальних перетворень та тоталітарних засобів реалізації цих цілей;
спостерігається паралельна орієнтація особи на взаємовиключні цінності і норми, подвійність соціальної позиції особи як наслідок соціальної аномії.
Для амбівалентного типу політичної свідомості характерне некритичне прийняття (або заперечення).
Упродовж останнього десятиріччя у пострадянських країнах триває процес втрати значною частиною населення власної соціополітичної ідентичності за умов набуття та глибшого усвідомлення національних ідентитетів. Феномен втрати соціополітичної ідентичності виявляється у втраті особою відчуття причетності до соцієтальних процесів, що відбуваються в суспільстві.
Сьогодні радянська псевдоідентичність віджила себе, а механізми формування нової ідентичності перебувають у зародковому стані. Саме цим можна пояснити слабку адаптованість пересічних українців до реалій сучасного соціополітичного життя, які сприймаються ними радше на емоційно-інтуїтивному рівні, аніж усвідомлюються. Триває також процес деполітизації громадян — свідомого або несвідомого виключення людини зі сфери політики.
Психологічними ознаками деполітизації (або аполітичності) особи виступають:
байдужість до політичних явищ, нейтральне став лення до них;
втрата особою інтересу до процесів, що відбува ються не лише у суспільстві загалом, але й у соціальній структурі, до якої належить індивід;
перехід від знецінення політичних ідеалів до повного неприйняття їх ідеологічних канонів;
розчарування щодо самих політиків;
втрата людиною суспільних ідеалів, сподівання ли ше на власні можливості;
певний свідомий відхід від політики.
Важливою характеристикою масової політичної свідомості у країнах перехідного типу нестійка рівновага двох протилежних систем цінностей — авторитарної та демократичної. Між двома цими полярними системами розташовані певні проміжкові «комплекси» суспільних соціополітичних уподобань, які схиляються у той чи інший бік по окремих питаннях. Так, авторитарний тип політичної свідомості у пострадянських країнах має наступні характеристики:
соціальна апатія
готовність підпорядковуватися директивам «зверху»;
потреба у соціальному патронажі;
схильність сприймати інформацію не самостійно, а відповідно до стереотипів, які склалися у суспільстві;
нетерпимість до всього, що виходить за рамки звичного;
здатність без особливих зусиль розчинятися у певній спільноті, отримуючи у цьому найвищий сенс існування;
страх та містифікація влади (уявлення про неї як про вищу щодо суспільства силу, яку не можна контро лювати)
ставлення до інакомислячих як фанатичне неприйняття.
Саме у перехідних суспільствах авторитаризм має найбільше прибічників та адептів, а демократична свідомість, навпаки, існує у «розірваному» вигляді, є еклектичною та «гібридоподібною», що призводить до появи своєрідного соціокультурного «гібрида» — авторитарно-демократичної суспільної свідомості.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.