Сша и Западная Европа:
В 50-е гг. XX в. известные американские ученые Уолтер Ростоу и Сеймур Мартин Липсет пришли к выводу, что именно демократия является кульминацией процесса экономического роста и социального развития. Все страны, по их мнению, рано или поздно создадут демократические политические институты, когда для этого сложатся объективные экономические и социальные предпосылки. Параллельно американский социолог Талкот Парсонс разработал универсальную теорию социальной системы, а Габриэль Алмонд определил основные функции политической системы. Это позволило проводить сравнительные исследования политических систем, находящихся на разных стадиях развития.
Важную роль в процессе формирования сравнительной политологии сыграла разработка американскими социологами Дэвидом Аптером и Данквартом Растоу так называемой теории модернизации, определившей основные закономерности перехода человечества от традиционного общества к современному. Данная теория была дополнена американским политологом Сэмюэлом Хантингтоном в конце 60-х гг. концепцией политического развития и стабилизации систем Совокупность этих фундаментальных теорий дала возможность разработать строгие научные методы компаративного анализа, что позволило провести ряд эмпирических исследований в развивающихся странах. Полученные данные дополнили уже имеющиеся материалы сравнительных исследований развитых демократических и коммунистических государств.
Уже с конца 60-х годов сравнительная политология испытывает все большее воздействие новых методологических ориентаций, связанных с возрождением интереса к политической философии и критикой рациональных оснований науки. Примерно в это время развертывается критика бихевиорализма. Можно выделить несколько оснований этой критики. Во-первых, политическая наука, в целом и сравнительная политология, в частности, оказались невосприимчивыми к новым социальным и политическим переменам, которые так бурно выявились в конце 60-х – начале 70-х годов в виде контркультурных движений молодежи. Во-вторых, попытка создать на основе бихевиорализма и структурного функционализма политическую науку, лишенную ценностной нагрузки, фактически привела к господству лишь одной теоретической парадигмы, связанной с идеологией «буржуазного либерализма». В-третьих, оказалось, что бихевиоральная и структурно-функциональная методологии сравнительного анализа, ориентирующиеся на поиск закономерных связей и подобий, фактически вели к созданию такой картины политического мира, который лишался значительной доли уникальности и многообразия. В-четвертых, преобладание количественных методов анализа в сравнительной политологии хотя и создавало возможность для проверки гипотез, но одновременно приводило к их обеднению. Фактически путем статистической проверки утверждались зачастую либо довольно банальные истины, либо уже известные зависимости. В-пятых, хотя сравнительная политология и включала в свое поле зрения страны Азии, Африки и Латинской Америки, но сформированная телеологическая концепция зависимого развития вызывала протест как у западных компаративистов, так и у исследователей незападных стран.
В 70–80-е гг. ХХ в. сравнительная политология заняла прочне место среди других политических наук. Это выражалось в большом объеме публикаций по компаративистике, проведении ряда международных научных конференций, выходе в свет специализированных научных журналов, среди которых наиболее известными являються Comparative Political Studies (“Сравнительные политические исследования”) и Comparative Politics (“Сравнительная политология”).
В конце ХХ в. ученые, занимающиеся сравнительными политическими исследованиями, столкнулись с новыми вызовами. Международная ситуация в мире в очередной раз резко изменилась. Речь идет, прежде всего, о крахе коммунистической системы, победе демократических революций в странах Восточной Европы, распаде СССР и Югославии в 1991 г. и образовании новых независимых государств. Это привело к появлению нового научного направления: посткоммунистических исследований. Как отметил по этому поводу Джон Нейджл, профессор Сиракузского университета (США), “понятно какая система была разрушена, но не очень понятно, что грядет ей на смену”. С тех пор сравнительный анализ перехода к демократии различных стран планеты остается в центре внимания ведучих исследовательских центров и университетов.
Пристальное внимание современной компаративистики сконцентрировано также на изучении новых политических движений и партий в Западной Европе и Северной Америке, которые группируются вокруг так называемых постматериалистических ценностей.
На данном этапе развития ср.пол-ии, совершенствуется и расширяется сфера использования математических методов анализа (например, новое для сравнительной политологии использование булевой алгебры и проявившийся интерес к логике нечетких множеств), возрастает значение методов сравнения наиболее похожих и наиболее непохожих систем, уделяется особое внимание проблеме эквивалентности в сравнении, повышается роль такой переменной, как «время» и т.д. Следует отметить также и изменения тематики сравнительной политологии. В поле зрения на этом этапе попадают переходные процессы, конфликты, региональная интеграция, политический дискурс, новая политическая идентификации, политические финансы, коррупция, демократический аудит и т.д., относительно самостоятельными являются такие направления, как демократизация и транзитология. Современные сравнительные политические исследования опираются на достаточно автономные парадигмы или островки теории, лишенные того соединительного моста, которым в 60-е гг. выступала классическая парадигма развития. Однако это является скорее преимуществом, нежели недостатком сравнительной политологии. Дело в том, что плодотворность любого поиска истины зависит от многообразия способов, которые используются для ее достижения.
У посткомуністичному світі процес становлення порівняльної політології відбувався дещо складніше, враховуючи критику західного досвіду, відсутність теоретичних здобутків вітчизняних дослідників+відсутність пошуків проблематики, ідеологізоване мислення.
В Україні порівняльний(компаративний) метод набуває дедалі більшої популярності в рамках становлення вітчизняної школи порівняльної політології. На нинішньому етапі цю школу найповніше репрезентують наукові студії, здійснювані на базі Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Застосування цього методу дало змогу осягнути політичну систему сучасної України в її цілісності, показати трансформацію політичнихсистем у країнах СНД і Балтії, Центральної та Східної Європи порівняно з тим, як відбувається цей процес в Україні.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.