Основні напрями діяльності Римського клубу.
Ри́мський клуб є міжнародною, неприбутковою, неурядовою організацією, що об'єднує науковців, економістів, бізнесменів, чільних службовців міжнародних організацій, колишніх голів держав та урядів з усіх п'яти континентів, які переймаються актуальними проблемами людства — політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням в контексті «світової проблематики» («world problematique»)
Римський клуб в своїй діяльності дотримується трьох засадничих принципів:
глобальний погляд на комплексні, масштабні світові проблеми, що відображає дедалі зростаючу взаємозалежність країн в рамках єдиної планетарної системи;
міждисциплінарний («холістичний») підхід та розгляд сукупності актуальних проблем — політичних, економічних, соціальних, екологічних, технологічних, культурних і соціо-психологічних — в їхній взаємодії як частин єдиного цілого;
розгляд довгострокових наслідків нинішніх проблем, а також політичних рішень і практичних заходів, що знаходяться в арсеналі сучасної політики, — підхід, який не завжди можуть собі дозволити уряди, що зазвичай реагують переважно на поточні потреби слабо поінформованих виборців.
«Світової проблематика» – невпорядковане поєднання багатьох взаємопов'язаних труднощів та проблем, які сформували непросту ситуацію, в якій перебуває зараз людство. Така проблематика відображає зростаючу взаємозалежність світу й потребує з'ясування довгострокових наслідків. Її подолання можливе лише в межах "світового рішення" – узгодженої всеохоплюючої, одночасної спроби вирішити якомога більше проблем, які входять до складу "світової проблематики". "Світове рішення" —своєрідна атака на основні елементи "світової проблематики" за умови врахування можливої реакції з боку решти складових. Пріоритетними для "світового рішення" є проблеми:
1) конверсія воєнної економіки, тобто роззброєння та контроль над торгівлею зброї;
2) проблеми енергетики та потепління клімату;
3) проблеми бідності як проблеми заборгованості слабко розвинутих країн.
Концепція глобальних проблем Римського клубу акцентує увагу на соціально-психологічні аспекти:
- нігілізм – на сьогодні пануючою світоглядною установкою;
- загроза тривіалізації глобальних проблем;
- труднощі формування світоглядних позицій у молоді, криза діалогу поколінь, проблема самоосвіти;
- проблема усунення можливих негативних впливів на суспільну свідомість із боку ЗМІ, інколи провокують соціальну тривогу та стрес.
У соціально-психологічному плані глобальні проблеми, зазначається у концепції Римського клубу, пов'язані з пошуком цінностей, здатних дати людині мету життя і пояснити їй сенс її існування, зі створенням нової системи цінностей як основи погляду на новий цілісний світ.
Проблема нвого світового порядку:
Новий світовий порядок має стати передусім новим порядком управління глобальними проблемами, пріоритетним аспектом "світової проблематики" стає проблема прийняття адекватних рішень. Традиційні структури управління (держави, уряди та відомства) виявилися нездатними вирішити глобальні проблеми. Свідчення нездатності:
- дотримання країнами принципу суверенітету як основи єдності й самосвідомості нації, що починає суперечити реальним процесам встановлення взаємозалежності країн;
- наявний принцип формування урядів (із керівників галузевих міністерств) спричиняє ізольований розгляд того, що відбувається, та прийняття вузьковідомчих рішень;
- існуюче протиріччя між необхідністю термінового прийняття конкретного рішення та демократичною процедурою такого прийняття має наслідком формальне голосування;
- наявна необхідність передачі неурядовим структурам багатьох міжнародних функцій через відсутність у міжнародних організацій чіткого плану дій та формального принципу формування організацій.
До нового світового порядку висуваються наступні вимоги:
- формування більш досконалого механізму інтеграції галузевих напрямків політики, що відповідав би взаємозалежному характеру глобальних проблем;
- орієнтація на довгострокові цілі, які ігноруються внаслідок регулярного проведення парламентських виборів;
- децентралізація, що є реакцією на процес переходу від форми національної держави до деякого нового типу міжнародних відносин;
- розробка рішень на рівні, що є максимально наближеним до відповідного прошарку населення;
- формування органів управління, які були б гнучкими та динамічними, а інколи й спеціально створеними на певний термін;
- врахування ролі місцевих ініціатив та слідування принципу "думай глобально, а дій локально"; зникнення чіткої грані між офіційними та неофіційними організаціями та інститутами.
О. Тоффлер: існуючі міжнародні законодавства та збудовані за принципом вертикальної ієрархічної структури міжнародні організації не є більше адекватними новій світовій реальності. Виникла необхідність у новій (горизонтальній) структурі взаємозв'язків та відповідній побудові наднаціональних формувань.
Починаючи з 1968 року Ауреліо Печчєї став щорічно збирати в Римі фахівців для обговорення питань про майбутнє цивілізації - Римський клуб. В перших докладах: вивчення тенденцій розвитку соціоприродних глобальних процесів за доп. імітаційних математичних методів
Вперше в соціальному прогнозі були враховані складові: кінцевий характер мінеральних ресурсів і обмежені можливості природних комплексів.
Попередні прогнози враховували лише традиційні тенденції (зростання виробництва, зростання споживання і зростання населення), і мали оптимістичний характер. А врахування екологічних параметрів відразу перевів глобальний прогноз в песимістичний варіант, показавши неминучість еколог катастрофи до кінця перш трет XXI ст. у зв'язку з можливістю вичерпання мінеральних ресурсів і надмірним забрудненням природного середовища.
Подальші роботи - під керівництвом Д.Медоуза ("Межі зростання", 1972 р.) щодо довгострокових наслідків глобальної тенденції зростання населення планети, промислового і сільськогосподарського виробництва, споживання природних ресурсів й забруднення довкілля мала великий суспільно-політичний резонанс у світі й заклала основу сучасної концепції "сталого розвитку" (яскраво виражена антропоцентрична концепція, що передбачає такий економічний розвиток, який не має згубного впливу на довкілля) , а також М.Месаровіча і Е.Пестеля ("Людство у поворотного пункту", 1974 р.), в основному підтвердили справедливість прогнозів, складених Дж. Форрестером. вперше була поставлена проблема можливого кінця цивілізації не у далекому майбутньому.
У доповіді Римського клубу “Дорога в майбутнє” її автор, Б.Гаврилишин, заявляючи про необхідність позбавитись ідеологічних перегинів і сконцентрувати зусилля на питаннях соціальної інженерії, сприяючи таким чином появі нових лідерів, що будуть здатними перебудувати соціальні системи та економічні інституції без політичних катаклізмів, звертає увагу на принципову еконесумісність реального соціалізму.
Римський клуб в своїй діяльності дотримується трьох засадничих принципів:
глобальний погляд на комплексні, масштабні світові проблеми, що відображає дедалі зростаючу взаємозалежність країн в рамках єдиної планетарної системи;
міждисциплінарний («холістичний») підхід та розгляд сукупності актуальних проблем — політичних, економічних, соціальних, екологічних, технологічних, культурних і соціо-психологічних — в їхній взаємодії як частин єдиного цілого;
розгляд довгострокових наслідків нинішніх проблем, а також політичних рішень і практичних заходів, що знаходяться в арсеналі сучасної політики, — підхід, який не завжди можуть собі дозволити уряди, що зазвичай реагують переважно на поточні потреби слабо поінформованих виборців.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.