Групи інтересів і політика.

Родоначальником цієї теорії став американський соціолог і політолог Артур Фішер Бентлі - у праці «Процес здійснення державної влади: вивчення громадських тисків» (1908) він доводив, що діяльність людей завжди визначається їхніми інтересами і спрямована на забезпечення цих інтересів.

ГІ – добровільні об'єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політичними інсти­тутами, насамперед із державою.

ГІ функціонують як політичні об'єднання тоді, коли вони або вирішують суто політичні завдання, або вступають у взаємодію з державою. Вони мають політичний вимір, але здебільшого не є суто політичними об'єднаннями. Від політичних партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політичної відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння державною владою, а обмежуються лише впливом на неї.

Поняття «групи інтересів» корелюється з такими однопорядковими з ним поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські організації», «суспільні рухи», «латентні політичні сили».

У конкуренції різних суспільних груп, які активно відстоюють свій власний, передусім економічний, інтерес, значна частина організованих інтересів отримує задоволення за звичайними каналами громадянського суспільства, поза владними структурами, тобто неполітичним шляхом. Коли ж задоволення колективного інтересу учасників заінтересова­ної групи вимагає прийняття владних рішень, вона пере­творюється у групу тиску, яка за допомогою різних засобів прагне вплинути на рішення органів влади у сприятливий для себе бік.

Іншими словами, група тиску — це громадське об'єднання, яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.

«Лобі» як синонім «груп інтересів» — занадто вузьке поняття, оскільки наголос у ньому робиться на локальний і безпосередній вплив — на парламентське законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився; ним стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі центри прийняття державних рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошує передусім на методі впливу на політичні рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу.

Громадські організації - добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування. Як групи інтересів гро­мадські організації виступають тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють із політичними інститутами, передусім державою. Політичні функції властиві різним громадським організаціям неоднаковою мірою.

Групами інтересів є й багатоманітні суспільні рухи — само­діяльні об'єднання мас, створені на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності (антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи тощо).

В одних випадках вони виступають як чинники світового політичного простору, мають глобальний характер, в інших випадках суспільні рухи виступають як полі­тична сила всередині країни, складова її політичної системи. Саме в цьому розумінні суспільні рухи виступають як групи інтересів. Критерієм належності суспільних рухів як струк­турного елементу до політичної системи є їхня участь у життєдіяльності держави, формуванні та функціонуванні державних органів, прагнення до виявлення політичних інтересів і потреб соціальних спільностей.

Суспільні рухи і громадські організації не ставлять перед собою мету завоювати державну владу.

Близьким за змістом до поняття «групи інтересів» у політології є поняття «латентні політичні сили». Латентними (від лат. latens, latentis — прихований) вони називаються тому, що в звичайних умовах не виступають безпосередніми та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад, політичні партії), але можуть раптово чи поступово, під впливом певних обставин, трансформуватися в активні політичні сили.

Розрізняють структурні і кон'юнктурні латентні політичні сили. Структурні латентні сили — це елементи структури громадянського суспільства, передусім різноманітні соціаль­ні спільності людей — класи, соціальні верстви і групи, нації, народності, демографічні та професійні спільності, а також традиційні громадські організації і суспільні рухи, які виражають їхні інтереси.

Кон'юнктурні латентні політичні сили виникають і діють лише за певних умов. Найчастіше ними виступають групи тиску, політичні клуби, асоціації, корпоративні об'єднання, нові альтернативні рухи тощо.

До кон'юнктурних політичних сил належить також клієнтела (від лат. cliens — слухняний) —форма персональної залежності, зумовлена не кровнородинними зв'язками, а нерівномірним розподілом влади у суспільстві. Клієнтелістські взаємовідносини є вираженням зв'язку двох осіб з неоднаковими можливостями — патрона і клієнта — для надання взаємної підтримки і взаємного обміну послу­гами. Цю форму залежності вирізняє її особистісний, автономно-вертикальний, договірний характер. Клієнтела формується і зникає під впливом певних обставин і активно підтримує особу (політичного діяча), з якою вона пов'я­зана.

Функції ГІ: 1)функція ар­тикулювання інтересів, тобто перетворення соціальних прагнень, емоцій та очікувань у певні політичні вимоги, 2) агрегування інтересів, тобто узгодження часткових потреб, установлення між ними пев­ної ієрархії, вироблення на цій основі загал ьногрупових цілей, 3) формування та оновлення правлячої еліти, 4)інформаційна, яка полягає в тому, що вони доводять до органів влади інфор­мацію про стан громадської думки щодо тієї чи іншої проблеми суспільного життя.

Типологія ГІ:

1. Алмонд і Пауел (за ступенем організованості): аномічні(стих.утворення), неасоціативні (в их основе лежит общность интересов, связан­ных с этнической принадлежностью, местом проживания, вероиспове­данием, родом занятий, а также, возможно, с кровным родством), інституціональні (формалізовані - политические партии, бизнес-корпорации, легислатуры, воору­женные силы, бюрократия и церкви), асоційовані (профсоюзы, коммерческие палаты и ассоциации промышленников, этнические и религиозные объединения).

2. Ульріх фон Алеман (за сферою сусп.життя): в екон.сфері (підприємницькі об'єднання та об'єднання самостійних категорій працівників;профспілки;споживчі спілки); соц.сфері(об'єднання захисту соціальних прав, об'єднання соціальних досягнень,групи самодопомоги); в сфері відпочинку і дозвілля(спортивні спілки та об'єднання;гуртки для спілкування і реалізації хобі); в сфері релігії, науки і культури (церкви, секти; наукові асоціації; загальноосвітні гуртки, клуби з мистецтва); у сусп.-пол.сфері (духовні, етичні, правозахисні об'єднання;громадсько-політичні об'єднання)

3. Шляхтун: Відповідно до основних груп соціальних спільностей виокремлюються класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні об'єднання (організації та рухи) як групи інтересів.

Представництво Г. і. на держ.рівні здійснюється у безпосередніх і в опосередкованих формах. Найпоширенішою формою безпосереднього впливу Г. і. на органи держ. влади є лобізм- організований вплив різних сус­пільних груп, насамперед підприємниць­ких кіл, на представників законодавчої і виконавчої влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень. Також - трипартистські органи, засновані на представництві трьох сторін — об'єднань підприємців, профспілок і держави. Найважливішою формою опосередкованої взаємодії Г. і. з державою є їх вплив на неї через пол.партії. У демокр. державах організовані Г. і. відіграють активну пол.роль, справляючи значний вплив на тих, хто приймає пол.рішення.

Методи впливу груп інтересів на владу: публічне лобіювання; кампанії в ЗМІ; збір підписів; гарантія підтримки виборців або втрата підтримки; матер.допомога; участь у роботі структур органів держ.влади на етапі розробки рішень.