Геополітична концепція євразійства.
Вихідним пунктом у розумінні геополітичної концепції євразійства можна вважати феномен російської ідеї, покликаної вирішити так звану "загадку Росії", яка, згідно з М. Бердяєвим, пов'язана з визначенням завдання та місця Росії у світі, а згідно зі В. Соловйовим, полягає у посередницькій ролі Росії стосовно Заходу і Сходу. Російська ідея, за словами В. Соловйова, має дати відповідь на питання про смисл існування Росії у світовій історії шляхом окреслення тієї "органічної функції"", яка покладена на цю країну в загальному житті людства. Зазначені смисл і функція російської ідеї Соловйов, М. Бердяєв, В. Іванов, Л.Карсавін та ін., полягають у тій особливій та визначальній ролі, яку Росія покликана відіграти в світі й від виконання якої залежить його майбутнє. М. Бердяєв з цього приводу пише, що Росія не може визначати себе, як Схід, і протиставляти себе Заходу. Росія, вважає М. Бердяєв, повинна усвідомлювати себе й Заходом, Схід-Заходом, об'єднувачем двох світів, а не їх роз'єднувачем.
П. Савицький - геграфічний чинник. Як географічний світ, Євразія, пише немовби "створена" для утворення єдиної держави, однак ця єдність реалізується лише в конкретному історичному процесі ствердження особливого світу євразійської.
Протистояти владі "океанічного світу" Росія може лише за умови створення господарського взаємодоповнення просторово суміжних областей континентального світу.
Савицький: з точки зору існуючої агрономії, значні простори російського степу можуть бути визначені як область „непозбутнього трипілля”. Це означ, що деякі частини російського степу взагалі ніколи не піддадуться землеробському заселенню і залишаться областями абсолютного скотарства.Загальнокультурне значення цього факту полягає у прищепленні російській етнографічній стихії степного початку, який треба перетворити на невід’ємну складову новітньої російської історії.
Політичне об’єднання Євразії має здійснюватися у спосіб культурного об’єднання, що має базуватися на тезі про синтез осілої і кочової стихій. Саме тому однобічному ототожненню російської культури зі слов’янською не варто протиставляти таке ж однобічне ототожнення її з туранською (кочова, степова) культурою.
Трубецькой – культурологічний фактор.
«Туранський елемент» є в рос.культурі, в рос крові. Росія, за версією євразійства, була історичною спадкоємницею імперії Чингісхана. Росіяни навіть на суто етнічному рівні не є винятково слов’янами, що дає підстави досить скептично ставитися до панславістських спекуляцій.
Єдиним спільнослов.елементом рос.культури є рос літературна мова.
Шляхами сполучення, пише М. Трубецькой, у Євразії історично слугували річки та степи. При цьому системи великих річок йдуть тут переважно у меридіональному напрямку, а система степу проходить через всю Євразію із заходу на схід. У світлі завдання державного об'єднання Євразії, зазначає М. Трубецькой, цей суто географічний факт означає, що народ, який володіє тією чи іншою річковою системою, панує лише над частиною Євразії, володіння ж системою степу забезпечує панування над усією Євразією загалом
Історично першою спробою об'єднання степу, а через нього і всієї Євразії, стала, за визнанням євразійців, імперія Чингізхана, якому, за словами М. Трубецького, належить велика й невідворотна за своєю привабливістю ідея "державного об'єднання усієї цієї частини світу. Саме ця ідея, на думку М. Трубецького, з часом була пов'язана з православ'ям й, отримавши християнсько-візантійське обґрунтування, успадкована Російською державою.
Остання тому є спадкоємицею монгольської держави не лише у відношенні території та деяких особливостей державного устрою - наприклад, організація поштових сполучень, а й за самими своїми ідейним замислом та державним ідеалом.
Тому Росія має вирішити два завдання.
Перше полягає у справжньому оволодінні степом, своєрідному його "замиренні" не стільки силовому, скільки передусім культурному та господарському.
Друге завдання формулюється у вигляді застереження для Росії, яка має уникати будь-яких спроб приєднати до себе країни, що не належать до географічного світу Євразії, окресленого Біло-морсько-Кавказькою, Західносибірською та Туркестанською рівнинами.
Сучасні євразійці: Цимбурський (помер), Панарін, Дугін.
Цимбурський. Європа-Росія Цимбурський: концепція Росії в Євразії передбачає інше тлумачення поняття Євразії, і пропонує новий погляд на стосунки між Євразією і Росією. Проблема г.п.-ї ідентичності Росії не може бути вирішена ані за допомогою Євразійства, ані за допомогою теорії Маккіндера. Проблема може бути вирішена за допомогою ідеї острівної ідентичності „паттерн-острову". На теоретичному рівні він розклад на 3 положення: Росія - це цілісна г.п.-на ніша Російського етносу; 2.Росія має величезні простори на Сх. які є важкими для освоєння;
З.Росія на Зх відокремлена від романс-германської Європи поясом народів і територій, які примикають до цієї корінної Європи, але не належать їй і утворюють так зв. території-протоки. До них належ: Сх Європа. Середня Азія (вторинна за часом), Кавказ. Фактично під Євразією потрібно розуміти велику дугу земель, яка простяг по периметру російської цивілізаційної платформи і існує вигляді великого лімітрофу, як трансрегіональної структури, складовими якої є: Сх Євр з Прикарпаттям і Придністров'ям, Закавказзя з Гірським Кавказом, Казахсько-середньоазіатський краї, зона проживання алтайських, тюрксько-монгольеьких народів, буддистів та ісламістів вздовж кордону між цивілізаційними платформами Росії і Китаю.
- Предмет і структура політології як науки.
- Структура політології
- Методи політологічних досліджень.
- Основні категорії і функції політології.
- Місце політології в системі наук про суспільство.
- Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- 3 Основні гіпотези б:
- Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- 3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- 4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- Основні концепції політики.
- 2. Субстанційні визначення.
- Специфіка та структура політичної діяльності.
- Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- Влада як інструмент політики.
- Основні політологічні концепції влади.
- Проблема ефективності політичної влади.
- Легітимність політичної влади.
- Соціальні відносини як відносини політичні.
- Соціальна стратифікація і політика.
- Соціальна політика і соціальна справедливість.
- Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- Основні політологічні концепції демократії.
- Політичні принципи демократії.
- Сутність демократизації як політичного процесу.
- Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- Відмінності між країнами цсє та снд
- Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- Особливості демократичного транзиту в Україні.
- Поняття та структура політичної системи суспільства.
- Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- Політична система України.
- Держава, її основні ознаки та функції.
- Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- Держава і громадянське суспільство.
- Основні типи сучасних виборчих систем.
- Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- Структура сучасних парламентів.
- Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- Функції парламентів.
- Форми парламентського контролю.
- Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- Ознаки і функції політичних партій.
- Типологія політичних партій.
- Сучасні партійні системи.
- Групи інтересів і політика.
- Сутність та основні типи політичних режимів.
- Сутність, структура і функції політичної культури.
- Сутність і структура політичної свідомості.
- Політична ідеологія та її функції.
- Типологія політичної культури.
- Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- Політична поведінка особи.
- Політична соціалізація.
- Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- Елітаризм і демократія.
- Бюрократія як соціально-політичне явище.
- Бюрократія і демократія.
- Лідерство як закономірність політичного процесу.
- Типологія політичного лідерства.
- Основні вимоги до сучасного лідера.
- Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- Генезис і основні риси консерватизму.
- Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- Політичний розвиток як модернізація
- Роль еліти в політичний модернізації України.
- Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- 6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- Геополітична концепція атлантизму.
- Геополітична концепція євразійства.
- Головні вектори сучасної української геостратегії.
- Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- 2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- Основні напрями діяльності Римського клубу.
- Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- Сша и Западная Европа:
- Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- 1. Неконституционная исполнительная власть
- 2. Федерализм
- 3. Президентские системы
- Достоинства и недостатки президенциализма
- 4. Президентско-парламентская система
- 5. Премьерско-президентская система
- Полупрезидентские системы
- 6. Парламентская система
- Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- 1. Модель относительной автономии.
- Специфіка мови як одного із засобів політики.
- Основні методи політичного прогнозування.
- Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- 100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- Популізм як політична технологія.
- Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- Потенційний політичний товар.
- Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- Социально-энергетические ресурсы власти:
- Экономические ресурсы власти:
- Культурно-информационные ресурсы:
- Особливості державного політичного маркетингу.
- Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- 108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- 109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- 110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.